Келен встала з незворушним виглядом. На обличчі її знову була маска Сповідниці. Річард нарешті помітив дружину і поспішив до неї.

Підійшовши, він спантеличено оглянув обох жінок, але зволів питань не задавати, а простягнув Келен сувій.

— Я знав, що це має якесь відношення до слова муштра.

— Що? — Запитала Келен.

— Доміні Діртх. Подивися, — постукав він по свитку. — Андер пише, що не боїться втручання заздрісних ворогів, оскільки його, — Річард зачитав вголос, ведучи пальцем по рядку, — «захищають демони». Келен поняття не мала, про що це він тлумачить. — А чому це так важливо?.. Річард вже знову занурився в сувій.

— Що? Ах так. Ну, коли ти вперше вимовила слова Доміні Діртх, я подумав, що це древнєд'харіанська, але ніяк не міг підібрати потрібне значення. Це один з тих багатозначних виразів, про які я тобі розповідав. Коротше, «Доміні» — слово, що означає муштру в сенсі вчення або військову підготовку. Або — що набагато важливіше — загнуздання, управління. Тепер, коли я побачив значення другого слова, до мене дійшов сенс всього поєднання. «Доміні Діртх» перекладається як «Загнуздання демонів». Келен як і раніше нерозуміюче дивилася на чоловіка.

— Але… що це значить?

— Не знаю, — розвів руками Річард. — Але скоро все стане на свої місця, я впевнений.

— Що ж, дуже добре, — відповіла Келен. — Що сталося? — Спохмурнів він. — У тебе обличчя…. Ну, не знаю… Якесь дивне.

— Дуже вдячна.

— Я зовсім не хотів сказати, що-ти погано виглядаєш! — Річард почервонів як помідор.

— Та добре, — відмахнулася Келен. — Просто втомилася. Ми так багато роз'їжджали і з такою кількістю людей розмовляли…

— Тобі відомо місце під назвою Гаряча Піч?

— Піч, — задумливо насупилася Келен. — Так, я пам'ятаю це місце. Взагалі-то це недалеко звідси. Трохи вище, над долиною Наріф.

— Наскільки недалеко?

— Ми можемо дістатися туди через пару годин — якщо це так уже важливо. — Келен знизала плечима.

— Андер у всіх цих свитках постійно про нього тлумачить. І особливо згадує у зв'язку з демонами — з Доміні Діртх. Саме завдяки цьому абзацу я зміг зрозуміти значення цих слів. — Річард подивився на людей, які товпилися внизу, і терпляче чекали їх з Келен. — Я б хотів з'їздити туди подивитися, після того як поговоримо з народом.

Келен взяла його під руку.

— Там красиво. Я не проти побувати там ще раз. А тепер підемо пояснимо цим людям, чому їм краще проголосувати за приєднання до нас.

Велика частина тих, хто їх чекав, були хакенці, в основному — працівники ферм в околицях містечка. Як і всі, кого Річард і Келен бачили за час своєї поїздки по країні, ці люди виглядали стурбованими і заклопотаними. Вони знали, що настають зміни. А людям властиво боятися змін.

Замість того щоб звернутися до них з офіційною промовою, Річард пішов у юрбу, питаючи імена, посміхаючись дітям і погладжуючи по щічках найменших. І оскільки Річард діяв за велінням серця, щиро, не лицедіяв, навколо нього в лічені хвилини скупчилася зграйка дітлахів. Матері розцвітали в усмішках, коли він гладив темні й руді голівки. Розгладжувалися заклопотані зморшки на лобах отців.

— Добрі люди Андера, — почав Річард, стоячи в натовпі, — ми з Матір'ю-сповідницею приїхали поговорити з вами не як владики, а як захисники. Ми приїхали не для того, щоб диктувати, а щоб допомогти вам розібратися в положенні справ, зрозуміти, який вибір стоїть перед усіма нами, а ваше право — самим вирішувати, яким буде ваше майбутнє.

Він поманив Келен. Мати-сповідниця обережно протиснулася серед оточуючих Річарда дітей і встала поряд з ним. Вона-то думала, що дітлахи злякаються такого великого чоловіка, одягненого до того ж в чорно-золоте вбрання, що надавало йому ще більш суворого вигляду, але дітлахи, навпаки, притискалися до нього, як до улюбленого дядечка.

А ось білої сукні Матері-сповідниці вони боялися, адже їм, як і всім жителям Серединних Земель, з пелюшок розповідали історії про те, хто така Мати-сповідниця і яка її могутність. Вони розступалися перед нею, всіляко намагаючись не торкнутися її білої сукні, і тулилися ближче до Річарда. Келен до смерті хотілося, щоб до неї ставилися інакше, але вона все розуміла. Вона все життя розуміла це.

— Ми з Матір'ю-сповідницею одружилися, бо любимо один одного. А ще ми любимо народи Серединних Земель і Д'хари. І в точності як ми хотіли з'єднати наші долі в подружжі, щоб йти по життю разом, ми хочемо, щоб народ Андера приєднався до нас і інших народів Серединних Земель і рухався разом з нами в безпечне і надійне майбутнє, яке забезпечить вам і вашим дітям надію на краще життя.

З Старого світу на нас насувається тиранія. Імперський Орден поневолить вас. Вони не залишать вам іншого вибору — або підкоритися, або загинути. Тільки якщо ви приєднаєтеся до нас, у вас буде шанс уціліти.

Ми з Матір'ю-сповідницею переконані, що якщо ми об'єднаємо народи Серединних Земель і Д'хари і виступимо всі разом за нашу свободу, то зможемо відігнати цю загрозу від наших осель, зберігши незалежність… І майбутнє наших дітей. Якщо ж ми покірно підкоримося тиранії, у нас більше ніколи не буде можливості розправити крила. Ніколи більше наші душі не обвіє вітер надії. Ні в кого з нас не буде можливості мирно ростити дітей і мріяти про кращу долю для них. Якщо ми не виступимо проти Імперського Ордена, ми будемо жити в мороці рабства. І як тільки це відбудеться, ми навіки поринемо в пучину безвиході.