По всьому залу стояли канделябри зі свічами, але у врізані по колу в верхній частині купола вікна надходило достатньо світла, так що запалювати свічки не було необхідності. У Несана з'явилося таке відчуття, ніби він перебуває в місці, яке могло б належати самому Творцеві. Йому захотілося впасти на коліна і почати молитися.

Підлогу вистилала червона килимова доріжка. По обидві сторони доріжки стояли білі мармурові постаменти шестифутової висоти. І кожен був товстіший черева майстра Драммонда. На постаментах лежали різні предмети — красиві чаші, золоті ланцюга, чорна пляшка і багато-багато іншого.

Втім, Несан не став роздивлятися те, що лежало на постаментах. Замість цього він спрямував погляд у дальній кінець залу, за центральний звід. Там він побачив столик з безліччю різних предметів. Там же, притулений до столу, знаходився той предмет, який він шукав. Між кожною парою чорних колон із золотими верхівками з головного приміщення йшли відгалуження. Те, що зліва, походило на безладну бібліотеку зі стосами книг по всій підлозі. Те, що праворуч, було темним.

Несан рушив по червоному килиму. В кінці приблизно дюжина широких ступенів йшла вниз, в серце анклаву Великого Чарівника. Стрибаючи через дві сходинки, Несан підбіг до столу, розташованому під величезним вікном.

На столі лежала всяка всячина: чаші, свічки, свитки, книги, глечики, сфери, металеві квадратики і трикутники. Навіть череп. Більш великі предмети стояли на підлозі.

Морлі потягнувся до черепа. Неса ляснув його по руці.

— Нічого не чіпай! Це може виявитися черепом чарівника. І якщо ти до нього доторкнешся, він може ожити. Чарівники уміють робити такі штуки, знаєш сам.

Морлі різко відсмикнув руку.

Тремтячими пальцями Несан потягнувся і узяв предмет, заради якого прийшов сюди. Він виглядав саме так, як Неса собі і уявляв. Подібної чудової роботи Несан не бачив зроду, а вже в маєтку міністра культури прекрасних золотих і срібних речей він бачив достатньо. У жодного андерця не було нічого, що хоч віддалено наближалося по своїй красі до ось цього меча.

— Це він? — Запитав Морлі.

Несан провів пальцями по опуклих буквах на руків'ї. Єдине слово, яке він умів читати.

— Він. Меч Істини.

Тримаючи в руках зброю, Несан застиг на місці, погладжуючи вите руків'я, хрестоподібну гарду і найтоншої роботи піхви з золота та срібла. Навіть перев'язь з м'якої шкіри викликала в нього захоплення.

— Ну, раз ти береш цю штуку, то що б узяти мені? — Поцікавився Морлі.

— Нічого! — Пролунав голос позаду них, Морлі і Несан з криком підскочили. І дружно розвернулися.

І заморгали, не вірячи очам своїм. Перед ними стояла приголомшлива синьоока блондинка в червоному одязі, що обтягував її, як друга шкіра. Одяг так облягав її жіночні форми, що у Несана відвисла щелепа. Плаття андерських жінок із глибоким декольте дозволяли споглядати верхню частину бюста, але це облачення, хоча і закривало незнайомку з голови до п'ят, якимось чином виглядало куди більш відвертим. Блондинка попрямувала до них, і Несан замилувався, як працюють її довгі, відмінно розвинені м'язи.

— Це не твоє, — заявила жінка. — Давайте-но це сюди, поки вам, хлопчики, обом не стало кисло.

Морлі не подобалося, коли його називають хлопчиком, і вже тим більше якась баба. Несан помітив, як напружилися м'язи приятеля.

Жінка взялася в боки. Для самотньої жінки, що зустріла двох хлопців, один з яких здоровенний амбал, хоробрості їй було не позичати. Несан не пам'ятав, щоб хто-небудь так грізно на нього дивився, але він не злякався. Тепер він — самостійний чоловік і не зобов'язаний звітувати ні перед ким.

Несан згадав, якою безпорадною була Клодін Уінтроп. І як легко було утримувати її в безпорадному стані. І ця от точно така ж баба, як Клодін, нітрохи не краще.

— Що ви тут робите? — Запитала блондинка.

— Ми можемо запитати те ж саме, — відрізав Морлі. Метнувши на нього грізний погляд, блондинка простягла руку до Несана.

— Це не твоє, — погрозила вона пальцем. — Давай сюди, поки я не розлютилася і не звернула тобі шию.

І в цей момент Несан з Морлі рвонули в різні боки. Жінка погналася за Несаном. Несан перекинув меч Морлі. Морлі, регочучи, зловив меч і, насміхаючись, помахав їм жінці.

Неса забіг їй за спину і кинувся до дверей. Жінка стрибнула до Морлі. Той перекинув меч над її головою.

Вони втрьох бігли до центрального залу. Жінка стрибнула до Несана і спіймала його за ногу, перекинувши на підлогу. Падаючи, він жбурнув меч Морлі.

Жінка схопилася і понеслася вперед перш, ніж Несан встиг перекотитися і встати. Морлі плечем перекинув одну з білих мармурових колон на червоний килим прямо під ноги незнайомці. Чаша, що стояла на колоні, впала і розлетілася на тисячі дрібних уламків, з тихим дзвоном розсипалися по килиму і підлозі.