Але нікому не довелося відводити, бо поміж ними

раптом постав адвокат Врублевський, що потрушував у

повітрі жмутом паперів.

– Підсудний невипадково сьогодні назвався своїм

чернечим ім’ям, – переконував адвокат, і в усі боки махав

паперами, мов якоюсь грізною зброєю, чи не бомбою

всім присутнім погрожуючи. – Бо, за великим рахунком,

він навіть не був підлеглим покійного митрополита.

Іван КОРСАК120

Здивовано перезиралися судді: ті православні на

польських теренах так зуміли заплутати власні справи,

що й самі у підлеглості розібратися не здатні.

Паскудна таки робота адвокатська, думав Пащевський,

дивлячись на запального Врублевського, він же

грамотний чоловік, він прекрасно знає, що навіть убивця

ненароком, убивця через нещасний випадок, за церковними

правилами, визнається вже недостойним благодаті

священства, а хто вчинить убивство у сварці, за

Апостольським правилом шістдесят шостим, неминуче

позбавляється священицького сану – нащо ж клеїти з

себе наївного?

– За час, що збіг з дня убивства і до сьогодні, – несподівано

звернувся суддя до Смарагда, звернувся тоном,

немов особисто в чомусь гірко розчарувався і тепер

шкодує своєї помилки, – за той час ви тричі змінювали

власні свідчення. Адвокат он зараз говорить, що ви піклувалися

цілісністю церковною, що автокефалія дробить

церковне тіло, ви ж самі лише через вісім місяців слідства

згадали про автокефалію. І то в листі до міністра

юстиції, якого, напевне, писали не самі, а з адвокатської

підказки.

Дванадцятьроківв’язниці, хочамогли ухвалити і смертну

кару – вирок Смарагду отець Пащевський зустрів без гіркоти

за м’яке покарання, як і без втіхи, що зло все ж не уникло

осуду. Отця Павла не дивувало більше, як гороїжиться,

щиро чи награно, то неважливо, колишній архімандрит, як

відмовлявся від психіатричної експертизи:

– Я смерти не боюсь и преданность своему делу готов

запечатлеть своей смертью…

Експертиза все ж відбулася, і лікарі без вагань записали:

«в момент здійсненя злочину підсудний сповна

володів розумовими здібностями».

121

А найбільше вразило Пащевському на суді і по тому

свідчення одного священика, який згадував сон, що

його оповідав ще пару місяців тому Смарагд. Начебто

сниться матір Смарагдові, і застерігає сина. «Стережися

26 числа першого місяця року, то день лиха і крові».

Бачив у сні також колишній архімандрит дім казенний

і цифру 43.

З холодною насолодою розстріляв Смарагд митрополита

якраз 26 січня за старим стилем. Але хто на суді

міг знати, що покарання відбувати йому у Мокотівській

тюрмі в камері за номером сорок три?

22

В митрополичому храмі святої Марії Магдалини

отець Пащевський правив панахиду.

– Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх…

Отець Пащевський правив панахиду по невинно убієнних

протоієрею Миколі Малюжинському, отцеві Володимирові

Мисечкові та ще понад тридцятьох в’язнях,

розстріляних на світанку наступного дня після Покрови.

Отець Павло вимовляв слова молитви, а в самого перед

очима стояло обличчя Малюжинського, з яким стільки

справ вирішувалося ще в Товаристві імені Петра Могили,

акціях спротиву колонізаційним чинникам в краї, та

й в останні часи клопотів не поменшало – те обличчя у

пам’яті не було страдницьким, позначеним страхом, біллю

чи відчаєм, спокійним воно було і умиротвореним…

– Упокой, Господи, душі спочилих рабів Твоїх, що

поклали життя своє за Святу Українську Апостольську

Православну Церкву, і всіх православних християн, і

всяку душу, що спочила і Твоєї ласки і милосердя потребує,