і прости всі гріхи їх, вільні і невільні, і даруй їм Царство

небесне, і сотвори їм вічную пам’ять…

Іван КОРСАК122

Отцеві Пащевському, як звільнився дивом від опіки

радянської і вирятував заразом сім’ю, випало стати настоятелем

собору святої Марії Магдалини – то було наче

знаком долі, бо саме в цьому храмі проголошувалася автокефалія,

саме в цьому соборі виголосили історичний

акт про нечинність і неправомірність прилучення Київської

митрополії до Московської церкви в 1686 році.

Скільки літ не відділяли б отця Павла від того дня,

17 вересня 1925 року, як у цьому храмі перед Службою

Божою за участю всієї православної ієрархії, численного

польського духовенства, прибулих з різних країн делегацій

і польського уряду перед вірними урочисто оприлюднили

повний текст Томосу Вселенського Патріарха

Григорія VІІ, текст, що одержав благословення і попереднього

Патріарха Мелетія ІV.

Під склепінням собору лунко звучать слова привітання

голови делегації Константинопольського патріархату

митрополита Халкедонського Юахима, а тоді по

черзі різними мовами виголошують Томос високі ієрархи

з різних куточків світу.

Митрополит Сардінський Герман виголошує текст

оригіналу грецькою.

«ПАТРІАРШИЙ І СИНОДАЛЬНО-КАНОНІЧНИЙ

ТОМОС ВСЕЛЕНСЬКОЇ КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОЇ

ПАТРІЯРХІЇ, ВІД 13 ЛИСТОПАДА 1924 РОКУ, ПРО ВИЗНАННЯ

ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В ПОЛЬЩІ ЦЕРКВОЮ

АВТОКЕФАЛЬНОЮ

ГРИГОРІЙ, З БОЖОЇ ЛАСКИ АРХИЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЯ

– НОВОГО РИМА Й ВСЕЛЕНСЬКИЙ

ПАТРІЯРХ

Свята Православна Церква в Богом хоронимiй

Польськiй Державi, що надiлена автономним церковним

устроєм й управлiнням, доводить свою твердiсть

у вiрi й поштивiсть у церковних справах, просила Наш

123

Святiйший Апостольський i Вселенський Патрiарший

Престіл поблагословити й утвердити Її автокефальний

устрiй, вважаючи, що в нових обставинах полiтичного

життя такий устрiй один лише мiг би задовольнити й

забезпечити Її потреби».

Єпископ Гродненський Олександр читає мовою

польською.

«З любов’ю розглянувши це прохання, приймаючи пiд

увагу приписи святих Канонiв, якi установляють, що

«устрiй церковних справ повинен вiдповiдати полiтичним

і громадським формам» (канон 17, ІV Вселенського

Собору, а також VІ Вселенського Собору 38), а також

апофегму Фотiя, якi звучать:

«Прийняти, що права, якi торкаються церковних

справ, а особливо справ парафiй, повиннi вiдповiдати полiтичним

i адмiнiстративним перемiнам» – а з другої

сторони, корячись перед вимогами канонiчного обов’язку,

що накладає на наш Святiйший Вселенський Престіл пiклування

про Православнi Церкви, якi знаходяться в потребi;

розглядаючи рiвнож факт, з яким згiдна й iсторiя

(бо ж написано, що перше вiддiлення вiд Нашого Престолу

Київської Митрополiї й залежних вiд неї Православних

Митрополiй Литви та Польщi, а рiвнож прилучення їх до

Святої Московської Церкви наступило не за приписами

канонiчних правил, а також не дотримано всього того,

що було установлено вiдносно повної церковної автономiї

Київського митрополита, який носив титул Екзарха

Вселенського Престолу), Наша Достойнiсть й Святiшi

митрополити – Нашi у св. Дусi улюбленi брати i спiвслужителi,

вважали обов’язком вислухати прохання, з яким

звернулась до Нас Свята Православна Церква в Польщi й

дати Наше благословення i затвердити Її автокефальний

i незалежний устрій».

Іван КОРСАК124

Феодосій, архієпископ Віленський, зачитує текст російською.

«У зв’язку з цим, ухвалюючи спiльно з волi Духа

Святого, Ми постановляємо: визнаємо автокефальний