Завдяки зусиллям Григора у 1734 році був звільне-

ний з турецького заслання його батько Пилип Орлик.

22 квітня він приїхав до Бендер, де дізнався про виз-

95

нання Запорізьким Військом зверхності російського

царя. Це був тяжкий удар для України.

У ці часи на підставі зробленого Григором аналізу ро-

сійської політики міністр закордонних справ Франції

Шовєлен склав своєму уряду меморіал, в якому писав:

«Король Карл ХІІ зробив Європі злісну послугу, навчив-

ши москалів бити своїх ворогів. Незабаром вони перей-

дуть з України через Дніпро, займуть Молдавію і Воло-

щину та заволодіють Царгородом. Союз Москви з Цісарем

(Австрією — А.Т.) завжди буде існувати, бо він, по суті,

відповідає інтересам обох дворів. І тоді вслід за Украї-

ною, вже майже московською провінцією, піде Крим,

Кавказ, Польща, бо нема меж московській амбіції».

Шовєлен настоював на створенні Ліги у складі Фран-

ції, Туреччини, Швеції та Польщі з королем Лєщинсь-

ким і з українськими козаками. Метою Ліги мала бути

підтримка короля Лєщинського на польському престо-

лі, послаблення Росії, повернення Азова туркам, Ліво-

нії — шведам, і встановлення державності України під

опікою Туреччини.

Однак створити задуману Лігу не вдалося, війна з

Росією не відбулася, і Григор у 1735 році подав на ім'я

короля меморіал, в якому пропонував перенести Січ із

Дніпра на Рейн під французьку опіку. У меморіалі він

писав: «...Франція потребує легко озброєного війська,

яке могло б протистояти цісарським гусарам, кількість

яких щодня збільшується. Козацька нація — чудова

противага гусарам і буде непокоїти німців так само, як

їхні гусари не дають спокою нам. Вони не мали б ні-

чого проти того, щоб зорганізувати свою Січ зі своїми

звичаями й законами в інший країні. Особливо вони

96

бажали б служити французькому королеві, мужність

і неприхильність якого до їх споконвічного ворога мо-

скалів відома. Москалі так пригнічують населення в

Україні, що воно з радістю перебереться до країни, де

шануватимуть його давні вольності».

Французький уряд прийняв цей проект, але Туреч-

чина була проти того, щоб запорожці, які гуртували-

ся біля Пилипа Орлика, виїхали до Франції. Вони були

потрібні їй самій. Козакам не пощастило. Рейн так і не

побачив запорожців і не став для Січі тим, чим пізніше

стали Дунай і Кубань.

24 жовтня 1737 року Григор подав на ім'я першого

міністра Франції кардинала Флері меморіал, в якому,

передбачаючи майбутню політику Росії, писав: «Вза-

галі традиції царя Петра кермують і кермуватимуть

ще довго московською політикою, а ці традиції спрямо-

вані на знищення Туреччини й Польщі та на гегемонію

в північній Європі. Козацька нація під проводом її вож-

дя Мазепи свого часу зрозуміла цю небезпеку й хотіла

протиставити деспотичній експансії царя свої вільно-

любні традиції, але невблаганна й нещасна фортуна не

дала змоги довести до кінця цей проект, від здійснення

якого ціла Європа тільки виграла б. Історія Москов-

щини вчить нас, що навіть за часів царя Івана Васи-

льовича, коли найтемніше варварство панувало в тій

країні, московська політика намагалася здобути Бал-

тику, Каспійське та Чорне море й що цар Петро вико-

нує лише те, про що мріяли його попередники».

У своїх пам'ятних записках і донесеннях фран-

цузькому уряду Григор Орлик дав довгостроковий

прогноз петровської політики. Цей прогноз був ви

97

користаний при створенні «Тестамента царя Петра»

(тестамент

—

духовний заповіт). Автор тестаменту

невідомий, можливо це був офіційний публіцист На-

полеона І (1769-1821) Лесюр, який опублікував його у

своїй праці «De la politique et des progr`es de la puissa-

nce russe» (Paris, 1811).