час він відвідує лекції з літератури в Сорбонні і при-

ватно вивчає інші науки, часто буває в Музеї природ-

ничої історії, годинами студіює філософів та істориків

в бібліотеці Арсеналу. У нього було невгамовне праг-

нення усе збагнути, зрозуміти причини і наслідки.

У 1819 році Оноре з успіхом закінчив Школу пра-

ва і заявив батькам про своє тверде рішення зайняти-

ся літературою і на літературній ниві добитися слави.

У цьому ж році батько, якому минуло 73 роки, вийшов

у відставку, і родина переселилася в містечко Вільпа-

різі, розташоване на півдорозі між Парижем і Мо. Оно-

ре залишився в Парижі. Батьки, поступившись його

наполегливості, вирішили надати Оноре можливість

виявити себе в літературі, надавши йому два роки ви-

пробного строку. Домовились, що на утримання сина

будуть давати півтори тисячі франків на рік.

Бальзак поселився в Сент-Антуанському передмісті

на вулиці Ледігьєр у мансарді старого шестиповерхо-

вого будинку, неподалік від біліотеки Арсеналу. Він сам

купував провізію і сам готував собі їжу. Грошей виста-

чало на вельми убоге життя. Тут, в мансарді, почався

його шлях до літератури. Тут він заклав фундамент, на

175

якому пізніше побудував свій монументальний твір —

«Людську комедію». У нього багато задумів. Але най-

більш за все його приваблює слава великих поетів

Франції Корнеля і Расіна, і він вирішує написати вір-

шовану трагедію про Кромвеля83. Майже рік він пра-

цював без відпочинку, але перша літературна спроба

була невдала. Письменник Андрійо, якому Бальзак дав

на відзив свій твір, виніс суворий вирок: «Автору слід

займатися чим завгодно, але тільки не літературою».

Невдача не збентежила Бальзака, він вірить в свої

сили і сподівається, що славу йому принесе роман.

У 1820-1821 роках він працює над романом у листах

«Стені, або Філософські помилки». Але у нього браку-

вало досвіду та майстерності, і роман не був закінче-

ний. На життя потрібні були гроші, їх можна було за-

робити, створюючи романи для «легкого читання». Такі

романи мали попит, і видавці-книготорговці шукали

авторів, здатних швидко їх писати. Спочатку Бальзак

пише такі твори в співавторстві з досвідченим літера-

турним ділком Оґюстом Ле Пуатвеном, а потім — са-

мостійно. За п'ять років (1821-1825) він створює близь-

ко десятка таких романів: «Спадкоємиця Біразького

замку», «Жан-Луї, або Знайдена дочка», «Клотільда

Лузіньянська» та інші.

У кінці 1820 року Бальзак переїхав до батьків у

Вільпарізі. Тут він у 1821 році познайомився з Ло-

рою де Берні, молодшим дітям якої він давав уроки. Їй

на той час було 44 роки. Лора стала першою любов'ю

Бальзака. Вона оцінила талант молодого письменни-

ка, з розумінням поставилася до його мрій і планів, ви-

ховала його смак, наповнила його надією і бадьорістю,

176

допомагала в тяжкі часи, була відданим і щиросердеч-

ним другом. Після її смерті у 1836 році Бальзак писав:

«Жінка, яку я втратив, була для мене більше ніж мати,

більше ніж подруга, більше всього, чим одна люди-

на може бути для другої... Під час великих бурь вона

підтримувала мене словом і ділом і своєю відданістю.

Якщо я живу, то завдяки їй; вона була для мене усім».

Намагаючись добитися фінансової незалежності,

Бальзак вирішує стати видавцем. У 1825 році він ство-

рює компанію для видання однотомників класиків лі-

тератури: Лафонтена, Мольєра та інших. Але видав-

ництво зазнало краху. Бальзак робить чергову спробу

комерційної діяльності. Позичивши гроші у батька і

Лори де Берні, він купує друкарню, а потім словолит-

ню. Друкує книги, довідники, каталоги торговельних

фірм та іншу друкарську продукцію, але підприємство

зазнає збитки. Через три роки Бальзак продав його. За-

лишився борг більше 50 тисяч франків, який став по-

чатком багаторічного боргу. Цей борг, безперервно зро-