назії і, закінчивши її, вступив у 1816 році до Харківсь-

кого університету. Його університетськими вчителями

були професор математики і мислитель-матеріаліст

Т.Ф. Осиповський (1765-1832) і професор математи-

ки А.Ф. Павловський (1789-1857). Під впливом цих

педагогів сформувались наукові інтереси і світогляд

Остроградського. Закінчивши у 1821 році університет,

він через свої антирелігійні погляди не одержав доку-

мента і у травні 1822 року поїхав до Парижа вдоскона-

лювати математичну освіту. У Паризькому універси-

теті і в Колеж де Франс Остроградський слухав лекції

О.Л. Коші, С.Д. Пуассона, А.М. Ампера, Ж.Б.Ж. Фурьє,

П.С. Лапласа та інших великих французьких матема-

тиків. У своїй першій науковій праці «Теорія хвиль в

посудині циліндричної форми» (1826) розв'язав зада-

чу, на яку оголосила конкурс Паризька академія наук.

Його ім'я стало відомим серед французьких вчених.

У 1826 році Остроградського запросили викладати ма-

тематику в Паризькому колегіумі Генріха IV. Праці

молодого вченого із захопленням сприйняв видатний

французький математик О.Л. Коші, а славетний фран-

цузький математик, фізик і астроном П.С. Лаплас вва-

жав його своїм сином.

Повернувшись 1828 року в Росію, Остроградський

оселився в Петербурзі і працював в офіцерських кла-

160

сах Морського кадетського корпусу, а потім одночасно

в інших вищих навчальних закладах: з 1830 року в Ін-

ституті інженерів шляхів сполучень, з 1832 року в Го-

ловному педагогічному інституті, з 1840 року в Голов-

ному інженерному училищі і з 1841 року в Головному

артилерійському училищі.

Остроградський ніколи не поривав зв'язків з Укра-

їною. У Петербурзі він познайомився і підтримував

дружні стосунки з Т.Г.Шевченком та багатьма діячами

українського походження. Часто приїжджав на бать-

ківщину.

У 1830 році Остроградського обрали академіком Пе-

тербурзької академії наук, а потім іноземним членом

Американської

(1834),

Туринської

(1841),

Римської

(1853) і членом-кореспондентом Паризької (1856) ака-

демій наук.

Дослідження Остроградського присвячені різнома-

нітним галузям математики і механіки. Йому належать

численні праці з диференціального та інтегрального

числення, вищої алгебри, геометрії, теорії ймовірно-

стей, теорії чисел, аналітичної механіки, математичної

фізики, балістики та інших наук. Багато формул, тео-

рем, принципів, прийомів і методів вирішення різних

задач названі його ім'ям. Дуже багато теорем і формул

Остроградського увійшло в курси математичного ана-

лізу, але його ім'я не завжди згадується.

Особливо великі заслуги Остроградського в галузі

механіки. Йому належать курси небесної та аналітич-

ної механіки. Він уперше сформулював і довів узагаль-

нені теореми, пов'язані з принципом можливих пере-

міщень і з принципом найменшої дії, який є загальним

161

принципом механіки. Цьому принципу підлягають та-

кож і різні фізичні процеси і тому він є однією з най-

вищих вершин теоретичної фізики. З його допомогою

можна математично досліджувати багато різноманіт-

них явищ і процесів.

Остроградський вивів знамениту формулу пере-

творення інтегралів об'єму в інтеграли по поверх-

ні. Цією формулою користувався англійський вчений

Максвелл, створюючи математичну теорію електрики.

Праці Остроградського про поширення тепла в середо-

вищах, які рухаються, про рух пружного тіла, про по-

ширення хвиль на поверхні рідини, його теорія удару

та інші праці відіграли величезну роль у розвитку фі-

зики й техніки. Новаторський розум Остроградського

як коштовний діамант виблискує в усіх його працях.

Критерієм цінності своїх досліджень він вважав

практику. Багато його праць мали прикладну спрямо-

ваність. Вчений займався зовнішньою балістикою, ста-