тистичними методами бракування виробів, брав участь

у комісіях з реформи календаря, з водопостачання Пе-

тербурга та інших.

Остроградський був чудовим педагогом, він прище-

плював своїм учням любов до знань і науки, допомагав

їм у науковій роботі. Йому належить ряд посібників і

підручників, таких, як: «Посібник з начальної геоме-

трії», «Курс небесної механіки», «Програма і конспект

тригонометрії для військово-навчальних закладів» та

інших. Його вихованці капітан Степан Бурачек і лей-

тенант Семен Зелений за запис і видання курсу Остро-

градського «Лекції алгебраїчного і трансцендентного

аналізу», прочитаного вченим взимку 1836-1837 ро-

162

ків у Морському кадетському корпусі, були відзначені

половинною Демидівською премією 1838 року Петер-

бурзької академії наук в галузі математики. Це були

публічні лекції Остроградського для морських офіце-

рів, військових і цивільних інженерів. Вони мали не-

змінний успіх і були великою громадською і куль-

турною подією. Багато учнів Остроградського стали

відомими вченими, серед них І.О. Вишнеградський,

М.П. Петров, Д.І. Журавський, С.В. Кербедз, М.Ф. Ястр-

жембський та інші.

Внаслідок викладацької і організаційно-педагогіч-

ної діяльності Остроградського в Росії виробилась гар-

монійна система поглядів на викладання взагалі і ма-

тематики зокрема. Він вважав головним завданням

навчання — зацікавлення слухача предметом вивчен-

ня, а елементи наук викладати в найбільш доступній

і пристосованій для розвитку учня формі. Вважав та-

кож, що абстрактне викладання предмета відвертає

учня від науки, що вивчається. Під впливом його пе-

дагогічних ідей в Росії в середині 19-го століття було

видано ряд методичних посібників, які пропагува-

ли прогресивні методи викладання. Остроградський

був пристрасним пропагандистом знань. Він доступно,

зрозуміло й образно розповідав про останні досягнен-

ня науки. Його лекції слухали не тільки студенти, але

й широка публіка.

Михайло Васильович помер 1 січня 1862 року в Пол-

таві, де його і поховали.

Повне зібрання праць вченого у 3-х томах видано в

Києві у 1959-1961 роках.

163

ТЕОДОР ЖЕРІКО

(1791 — 1824)

французький живописець

Ars longa, vita brevis (лат.) –

Мистецтво довговічне, а життя

(людини) коротке.

Гіппократ

Французький живопи-

сець

і

графік

Теодор

Жеріко

народився

26

вересня

1791

року

в

Руані.

На

його

долю

випала

роль

першим

про-

класти

шлях

романтизму

в

живопису.

У

1808-1810

ро-

ках

він

навчався

в

майстер-

ні

художника

Карла

Верне

164

і

заприятелював

з

його

си-

ном

Орасом,

майбутнім

ху-

дожником-баталістом.

У

1810-1811

роках

продовжив

навчання

у

П'єра

Герена.

Окрім

живопису