Лиш умей за дело взяться,

Можно всюди поживляться;

В поле бий, коли, руби,—

Дома денежки бери.

Подпускай девчатам лясн,

Старим бабам баляитраси;

Сам же в оба лиш смотри,

Да з них денежки бери.

В светі много чудаков;

Ох! і не без дураков;

Только ім не говори,

Молча деньги з них бери.

Не один на светі я —

Лекар, купчик і судья Правдой в светі не живьот

I, где можно, знай берьот.

ЯВЛЕНИЕ ВТОРОЕ

Скорик и Алексий.

Алексий (выходит в задумчивости).Ходив, ходив — а все-таки не знайшов свого щастя. Був і на кладбищі, позавидовав покійникам: їм-то ні печалі, ні воздиханія, як співають дяки. Лежать собі і вже ні об чім не думають; а наш братчик терпи! Думай собі та гадай, та нічого не видумаєш. (Поет.)

Горе, лихо, пропадаю!

Де сховатись від біди?

Смерть найти я де, не знаю;

Від людей куди втекти?

Ой, хожу я і блукаю,

Як те сонце в крузі!

Куди їду — що шукаю?

А все серце в тузі!

Горо крута — розступися,

Лісу темний — розійдися,

Річко бистра — піднімися,

Вся звіряка — ізбіжися...

Погубіть мене мерщій.

Коли хочеш, щоб пропасти,

То живи серед людей.

Від їх бід і від напасти Швидше вмреш, чим від звірей!

(Подходя к двору Прокипа.)Обіщала ж Уляна після обі* ду вийти; підожду, коли не збреше. Що ж їй скажу? Що ж я видумав? Нічого. Зійдемось, посумуємо, поплачемо..* та й тільки; а увечері гаспидський Стецько буде хусткою вихвалятися!

С к о р и к (все узнававший его, говорит тихо).Та он же, Алексій! (Ему.)Паслушай, маладец!

Алексий (оглянувшись, к нему).Га? (Кланяется небрежно.)Здрастуйте, господа служивий! (Без внимания оставляет его и идет к хате.)

С к о р и к. Алексій! Ти меня і не познал?

Алексий (подходя к нему, всматривается).Ні, щось не пізнаю. А відкіля ви?

С ко рик. Та відтіля, відкіля і ви... Та што тут, негде дєтись: я Осип, дядюшка твой.

Алексий (узнав).А! Так і є.

Обнимаются.

Здорові ж, дядюшка, були! Давно не бачив вас, та й не пізнав. А що! годів чотири є?

Скори к. Та так-таки што єсть. Втямки тебе, как ми з палком ішли на Туреччину через Харков і я з вашим управителем тут зайшолся; вот тут і тебя видав.

Алексий. Та знаю ж, знаю. Тоді мене привезли віддаватись у ремество.

С к о р и к. Так ти усьо у городе і живьош? Што ж я з табой нігде не пастречался? А у каком реместві?

Алексий. Та в ковалях, і вже в роботниках, на заводі куби делаемо. Сто двадцать рублів беру у год.

С к о р и к. Честной парень, сполать! Што ж твої батюшка і мать, сестра моя, живенькі? '

Алексий. Батюшка помер, амати дуже старенька, одначе, слава богу, ще живаї Брати поженились, а меншу сестру у двір узяли за баришнею, а ті повиходили у наше ж таки село. Я там заговівши був 2. Що ж ви до нас не навідаєтесь? Чи ви тепер у отпуску, чи як?

С ко рик. Із палявих, був у иехвалитах, а далі чистую палучил. Хатєл, штоб-таки навідатись до сваїх; хоч би сестру павидать. Десять гадов, как її видав; було замиреній, так у отпуск прихадил. Ти іщо був махенький, не помиіиі. Тепер хатєл, штоб не буть без служби, паїскать себе , местечка, так што-то не то. Саветовали до аткупщикп па заставу, так я, брат, салдат .і чесную душу імею; тім туда не рука.

Алексий. От вже, думаю, походили по світу, ипіш-дались усячини!

Скорик (хвастливо).Уж я то не пахаділ? Єсть лі такая старана, где б я не пабувал? Були ми і у Франції, усю Німецію прайшли, у Рассєї стояли, та і у Туреччину завертали-ста! Што то, батюшки, свєт великий! Как пії живьоте сдеся у глуші, так і думаєте, што только і света, што над вами? Нет, брат! Пайди вот, как ми-та, так, господи, сколька гадов надобно, штоб увесь єво прайти! вог как ми ісхадили-ста.

Алексий. Набачились, мабуте, усякого дива! Що то, якби коли гуляючи послухати!

Скорик. Вот как даждьом ражественських свят, так пайду у ваше село і тєбя азьму з сабой, там уж буду разказовать. Будет чаво паслушать пра чужиї землі. Усяк, хто ні разказує, усяк брешет, усьо не так; я до всєво приглядался. Там, брат, усьо не так, как у нас. Прийдьош у Францію, так там усьо француз нагало; а у Німеції — другой народ, немец до єдиного, а уж нашаво і не спра-шуй; у Туреччину прийди, так куда ні абериись, усьо турки, усьо турки; аж сумно! А во всякой землі гаворят ие по-нашому. А как? вот видиш, я тебе і ето разталкую. Вот у нас, примером сказать, хлеб; вот і я, і ти, і усяк знаєт, што то хлеб, а у них так іначе завьоться. Алі вот і вода: ну, малая дитина у нас назавьот воду водою, у них — так