Коли проснувся, миттю кинувся до столу. писав, писав, писав. Хапаючи сон за хвоста. Хоч той нестямно бив крильми, щоб вдлетти... наче - ухопив..."

– Але... Перш нж ви почнете... Хто це сказав? "Що дивного в тм, що вмира людина, цле життя яко - нщо нше, як дорога до смерт?" Хто це?

– Сенека.

– Смерть вас не вража?

– Смерть - це моя буденнсть.

Марек Кравський ("Ерин")

– Завжди одне те ж, - думав вн, - потрбно обов'язково вторгнутися в нтимне життя нших людей роз'ятрити хн рани, щоб визначити, чим же вони нфкован. Потрбно простежити зв'язки, що ведуть вд жертви до ката. Мабуть, причиною тому вчна цкавсть - природжений нстинкт детектива, такий же потужний, як нш нстинкти, пов'язаний з одвчним прагненням до стини. Будь-яка загадка завжди виклика бажання розгадати .

Еухено Фуентес ("У лсовй глушин")

Пошук ршення - те ж саме полювання. Це радсть дикуна, ми надлен нею з самого народження.

Томас Гаррс ("Мовчання ягнят")

ПРОЛОГ

25 вересня 1993 року, Афни, 01 год. 18 хв.

"Н, все-таки дивн вони створння, ц жнки. Скльки х уже ловлено-переловлено на таку нехитру наживку, а вони так нчому й не навчилися. За стльки часу. Поган, виходить, учн. Нестаранн... Ось ще одна вскочила... Як же це все банально..."

Тон лежав на готельному лжку й не спав. Свердлив безсонними очима стелю з лпниною. Вигадливий барельф - химерн викрутаси вниз-угору з бокв, що обрамляли густо засяне взерунками коло, - нависав над головою дамокловим мечем. А нби - над усм майбутнм життям. Яке залежало вд усього лиш одного кроку. Тепер одного. Зробиш його - все це "горшн химер'я" розсиплеться. Розтане. Зникне. Разом з передраншньою дрмотою. на його уламках розквтне...

Не спав думав. Думав... Думав... Думав... Бо думати стало зараз його найголовншою роботою. Сенсом недавно початого буття... Нового. Яке скоро стане таким... таким... омряним...

Думав вичкував. Вичкував насторожено й чуйно, коли Пенелопа нарешт засне. Засне так, що буде можна...

Вичкував радв. Точнше - починав радти. Скоро... Скоро... Скоро... У голов - нби годинник вдраховував останн хвилини. Яксь жалюгдн останн хвилини. Ще трохи - буде можна...

Почувався рибалкою. Досвдченим. "Зубатим". "Посвяченим"... Наживив. Закинув. чека.

Вд такого н жодна тюлька не втче, н навть сама Золота Рибка. Черв'ячка-бо проковтне обов'язково. Ще й пальчики оближе. А разом - гачечка пдступного... вже не зслизне...

Проте задоволення не з'явилося. А мусило б... Зрозумв... Дв мачини сумлння. Завалялись на денц душ. Наче й ампутував. Наче й рубця не лишилося. Але... Що ж, доведеться ще раз пдмести... Колючим вником.

Ну, ось. Наче... рибалка став мисливцем.

Повльно стягнув простирадло. Обережно пднявся. Став поспхом одягатися. Оч не вдривались вд Пенелопи.

Двчина мцно спала. Найбльше не хотв, щоб прокинулась. Та побоювання марн: чари снодйного не слабли. Красуня мирно сопла. н кисле, н солоне не снилося.

Пдйшов до сумок, що стояли збран. Туго набит, нби торпеди смертоносним вантажем. Тльки показуй, куди. Наводь тисни кнопку. Стартують одразу ж. порятунку нкому не буде. вчний спокй на дн моря гарантований.

З чотирьох рзних вибрав найменшу - чорну, пузату. Схожу на саквояж. "Dolce & Gabbana". Дв велик лтери. Перш з мен "богв". Вдкрив, аби ще раз пересвдчитись. Н, все правильно. Воно. Складене дбайливою Пенелопиною рукою.

Закрив. Укинув до сво. "Reebok". Матрьошка. Нечутно з'днав "блискавку". Знову глянув на двчину. Та й дал безпечно спала, навть не змнюючи пози. Довге русяве волосся розсипалося на подушц, випромнюючи жночий магнетизм. Е-е-ех....

Час.

Запргся. Мцний ремнь обгнув плече. Але йти не поспшав. Востанн пдйшов до лжка. Пенелопине обличчя притягувало з новою силою. Красунечка. Створена, щоб нищити серця чоловкв, а з самих - робити зомб. На мить забув про те, що треба зникнути, що на нього вже чекають. Запустив у душу божевлля. Нахилився, щоб поцлувати. Але розум емоцям дав щигля. Начуди!!!