– Ви говорите загадками, - вдрзав Тон, бо ненавидв флософування н з гарнром, н без.
– я не зовсм розумю. А вд незрозумлого шаленю. Тому мате перше попередження.
– Говорив, натискаючи на кожному слов. Здавалось, от-от почне скреготати зубами, а псля того - перекинеться на нестримного хижака. пощади не жди! Зуби ж ма гостр!
– А... одразу ж застергаю. До третього не чекаю. Роблю друге й ламаю носа.
– Посмшка пдробна та хидна настльки, що й малюк трирчний зрозумв би нещирсть.

– В одному цкавому роман, - вв дал "мстер Гоффман", наче й не чув нчого, - красномовний епзод... Гадаю, що таке букви ви вд когось таки чули. навть знате, що таке книжка.

А ось друге попередження! Мало б бути. Але Тон його не зробив. Як того, що обцяв псля нього. Гаразд! Випробовуш? Демонструш силу? Хочеш покласти соб до нг? Тод граймо у твою гру. Це вже ста цкавим. Побачимо, хто кого.

– Це так зшит докупи листочки з надрукованими гачечками?
– Тон подарував спврозмовников те, чого той прагнув. Вн прийняв правила.

– Так ось, - менторським тоном повв незнайомець, наповнюючи голос насолодою.
– День. Дво сидять на лавц, один увечер повинен ( впевнено збираться) вести збори лтераторв, але раптово потрапля пд колеса трамвая, позбуваться голови, збори, природно, не вдбуваються...

– Надзвичайно цкаво.
– Тон навть не намагався приховувати сарказм, хоч слд було б. Раз почав грати.
– Але, даруйте, няк не можу втямити: яким тут боком я? Невже для флософських бесд ви не змогли знайти когось ншого? Скажу вдверто: флософ - отого безглуздого переливання з пустого в порожн - не люблю. Краще б квти вирощували. Або дерева. Хоч якась користь...

Тон замовк. За мить - уздрв кельнера з морозивом. Повернувся додав, дивлячись на окуляри взав, за якими той ховав оч:

– У свт (я твердо в цьому переконаний), одна-дина флософя. Спльна для всх. деалств-матералств. Флософя шлунку. крити тут нчим.

"Мстер Гоффман" вдповдати не поспшав.

Кельнер поставив морозиво й зник.

– Гм... Здаюсь. Помилявся. Вважав, що розум накачан м'язи - реч неподнуван, - мовив незнайомець, занурюючи ложечку в блу прамду, обсипану горхами й шоколадом.
– До реч, горхв у цьому бар кладуть менше, нж слд. Не помчали?

– Вд солодкого не фанатю.

– А я, знате, "маю таку ваду".

"Мстер Гоффман" вагався тому - тягнув час. Не заради ж морозива та флософських розмов покликав вн Тон.

Заграла примна заспокйлива музика. Побльшало вдпочивальникв. Вльних столикв майже не лишилось. Бля стйки клька чоловкв дружньо розмовляли й пили. Три пари повльно крутились.

"Мстер Гоффман" продовжував сти, длубаючись. Наче вишукував там слова, як збирався сказати.

Тон це дратувало. Багато дума про себе цей "дло-вар". Вигра на чутливих струнах нервв. карти вдкривати не поспша. Навмисне?

– Слухай, ти, пожирачу морозива, - кинув Тон, пдввшись нахилившись ближче, щоб не почула решта, - якщо ти зараз же не скажеш, для чого я тоб потрбен, отримаш друге зауваження.
– для бльшо певност пограв промовистими бцепсами.

– А ти чудовий хлоп'яга, - засмявся "мстер Гоффман" вдсунув вазочку.
– Подобашся. Радий, що не помилився.

Трохи заспоконий, Тон опустився на стлець. Хоча полум'я з нздрв продовжувало вилтати. копита поривалися бити об землю.

– Мен потрбен такий, як ти, - вродливий, ршучий дужий, - повв дал незнайомець.
– Справа делкатна. Складна. Небезпечна. Але страшенно вигдна. При найкращому результат зможеш до гробово дошки безтурботно вддаватись радощам життя. А, навтшавшись, померти в розкошах достатку. Якщо, звичайно, розумно поведешся з свом багатством. Але це все, повторюю, - любитель морозива, задерши скатертину, постукав по стльниц, - стане можливим лише тод, коли спектакль, який я задумав, закнчиться гучними оплесками й вигуками "браво"". Добрячу частину роботи доведеться виконати тоб. Але й "пайка" твоя в "загальнй сум вд проданих квиткв" теж царська.

Тон уважно слухав вдчував, як пд серцем слизькою гадюкою починала ворушитися жага. Спокуслива й солодка. Слпа глуха. Для того, хто перебивався з копйки на копйку, перебгав з роботи на роботу, отримуючи невтшний мзер (хоча й серйозно займався спортом плекав надю хоч завдяки досконалому тлу "вибитися в люди"), так горизонти аж надто туманн. Тепер же - варто лише промовити "так", майстерно виконати "роль" у задуманому "мстером Гоффманом" спектакл - туман може розвятися. бажане життя вималються в усй омрянй крас. У Тон аж дух забило вд раптово примност, що налетла могутньою хвилею вд одню лише гадки про оте ТОД...

Хоча... Не все так просто. Солдний куш зривають, тльки ризикуючи життям. - переступаючи закон. А там вирок серйозний можна вигребти. У кращому раз. на кулю легко нарватися. Чи ще щось таке релаксове. З варантом переселення на цвинтар.

Ще одна гадюка заворушилася поряд з першою, а потм накинулась на не. м'я другого гада знав добре. нстинкт самозбереження. Цей, слава Богов, теж не дрма.

"Мстер Гоффман" запалив протяг червону пачку з двома "метеорами" вгор. "West" - автоматично прочитав хлопець, а вголос мовив: