Фзично Микола був справд надзвичайно сильним (якби таким ковадлом, як його кулак хоч раз зачепило Сергя, то мало б не було), але технчно Микола все ж не був аж таким вже досконалим бйцем. Н, Микола, звичайно, був непогано вишколений як на колишнього десантника й випускника школи млц, але в порвнянн з досвдом Сергя, який займався мистецтвом диноборств з самого дитинства, його противник був все ж досить примтивним, якби це було на справжнх змаганнях, то х у спаринг не поставили б, як представникв зовсм рзного ступеню професйно квалфкац. Сергй це вдразу вдчув виршив не занадто затягувати бй.

Пд час наступно ж атаки Миколи, коли той намагався провести удар прямою правою в голову, Сергй просто захопив його руку й здйснив звичайнснький кидок через плече, як це робиться у всх майже видах боротьби, вд класично до самбо дзюдо, перекинувши через себе велетенське тло свого противника, наче це був якийсь лантух з картоплею. Микола добряче таки гепнувся об землю, але виглядом свом цього жодним чином не виявив, та впав вн досить таки професйно.

Сергй вже думав запропонувати Микол мирову - побавились трохи, та й досить - але Микола, повльно пдймаючись, досить несподвано спробував нанести удар в голову, так що Сергв довелось докласти зусиль, щоб уникнути цього дуже небезпечного удару, який, досягни вн мети, був би, мабуть переможним. Сергй зрозумв, що Микола зовсм не жарту й ставиться до цього двобою серйозно, може навть занадто серйозно, навть, як здалося Сергв, Микола атакував його з якоюсь незрозумлою для Сергя агресивнстю й завзяттям.

А псля одного з ударв ногою в груди , який Микола намагався провести з розвороту якого Сергй ледь-ледь уникнув, якби цей удар був успшним, то плакали б ребра супротивника, Сергй виршив все ж припинити наскоки свого занадто роз"ярлого супротивника , захопивши цю його, праву, ногу пд колно сво лвим лктьовим згином, Сергй зробив крок назустрч супернику лвою ж ногою, а правою, зансши за тулуб Миколи, ззаду пдбив його опорну лву ногу, псля чого Микола безвльно гепнувся на спину, хоча й майстерно замортизувавши сво падння ударом обох рук об землю. Сергй же, не втрачаючи часу, аби не дати супернику отямитися, перейшов вдразу ж до больового прийому, майстерно затиснувши Миколину ногу в мцн лещата. Затискуючи ногу все дужче й дужче, Сергй вдчував, що подальш його зусилля можуть вже призвести до фатальних наслдкв перестав дал стискати суглоб суперника, а Микола все ще терпв не здавався. Видно було, що вн всма силами намагався не здаватись. Сергв, знову ж таки, видалась незрозумлою така його затятсть. все ж Микол довелося таки ляснути з ус сили долонею об землю - Сергй врешт вдпустив його ногу, псля чого Микола встав довгенько ще розтирав свй постраждалий суглоб.

– Що ж, не погано, як на художника, - Микол все ж довелося, хоч в такий спосб, визнати переваги свого супротивника й потиснути йому ввчливо руку.
– Де служив?

– Та служив то я в ДШБ, в Афганстан, - на ц Сергв слова обличчя Миколи видовжилось вд здивування, - але рч навть не в цьому, просто я займаюсь мистецтвом диноборств з самого дитинства. Так що...- Сергй розвв руками.

– Прекрасно!
– пдскочив до них Славко, покинувши лави глядачв, як спостергали за двобом про яких супротивники зовсм забули.
– Прекрасно! Виявляться, окрм викладача мистецтвознавства наша школа може отримати ще й нструктора з мистецтва диноборств, причому в однй особ. Я сам, наприклад, хоч дипломованим викладачем олмпйських, так би мовити, видв спорту, але диноборства знаю не настльки добре, щоб сперечатися, наприклад, з Миколою в цьому питанн. А ти, Сергю...
– Славко, в свою чергу розвв руками, але вже зовсм з ншим пдтекстом, анж це зробив щойно Сергй.
– Прекрасно.

– Та що ти, Славко, - поспшив заперечити йому Сергй, оскльки побачив, м"яко кажучи, не надто схвальну Миколину реакцю на таку пропозицю, - може я дещо вмю в рукопашному бою, але викладач диноборств з мене някий, це вже точно, повр мен. Та й Микола, можу тебе запевнити, дуже, дуже вправний боць, мен повелося в цьому бою дуже, дуже сутужно. Навть мого досить вагомого досвду тльки-тльки вистачило, щоб встояти перед таким бйцем, а деклька разв я був просто таки на волосину вд поразки, - Сергй, звичайно дещо прикрасив ситуацю, але, виршив вн, це перебльшення можна вибачити, оскльки йшлося про авторитет вчителя перед учнями.
– А щодо здатност Миколи передати сво знання ншим, то тут, я впевнений, що вн набагато краще за мене може це зробити, бо я взагал цього поки що зовсм не вмю, - завершив вн , оглянувши присутнх, зрозумв, що вчинив абсолютно правильно.

Потм Сергй пдйшов до Оксани, взяв з рук свою вишиванку, одягнувся жартвливим поклоном надав себе в подальше розпорядження свох друзв, що обступили його не зводили з нього захопленого погляду. Один лише Микола не виказував до Сергя почуттв, що на думку Сергя було виявом все т ж, зовсм не зрозумло для Сергя, ворожнеч: хоча, зовн це й не було помтно - Микола просто взявся до виконання свох прямих обов"язкв тренера вдновив заняття.

– Пропоную до закнчення спортивних занять, - запропонував Сергв та всм ншим Славко, - пройтися ще нашим полгоном спробувати себе ще в деяких цкавих видах - пострляти з пневматично збро, з лука, пофехтувати врешт решт.

Вс пристали на Славкову пропозицю рушили, аж раптом пролунала хвиля оплескв, як влаштували, проводжаючи Сергя, Миколин учн, що на мить облишили сво заняття, сам же Микола на це лише саркастично скривив губи.

– От зараз ще проведемо одне спльне теоретичне заняття, - заволодв увагою друзв вже Олег, коли вже псля закнчення спортивних вправ вс рушили до "счово канцеляр", - на якому ти, Сергю, теж спробуш таки себе в рол викладача. А потм наш счов кухар будуть вже готов пригостити нас козацьким кулшем. Хочеш козацького кулшу?
– поклав вн по-дружньому руку на плече Сергя.

– Дуже хочу, - ззнався Сергй , жартуючи додав: - то, може, й урок наш вдкладемо, а вдразу до кулша?

– Та н, на жаль кулш ще не готовий, - посмхнувся у вдповдь Олег.
– Та й заслужити ж ще кулш треба, - теж пожартував вн, - так що попрацюй, друже, попрацюй.

– Що ж, то й попрацюмо, - потираючи руки погодився Сергй, - попрацюмо.

Роль викладача Сергв дуже сподобалась. З самого початку уроку, коли вн тльки почав сво перш викладацьк спроби, Сергв на допомогу приходили й Оксана з риною й Олег з Славком, але це тривало зовсм недовго, вже за деклька хвилин Сергй знайшов повне порозумння з своми новими учнями, хоча, можливо, що порозумння вдалося вднайти так швидко завдяки тому, що учнями Сергя все ж були т ж сам хлопц й двчата, як щойно тльки спостергали за його подинком з Миколою. Та що б там не було, а порозумння учителя з учнями було налагоджено, а потм ще й розвинуто пд час спльного обду за величезним столом, що стояв прямо посеред двору пд брезентовим навсом, веселе лопотння якого вд втру зливалося з веселим гамором за столом, коли, обдаючи, вс перекидалися доброзичливими дотепами. Козацький кулш був просто таки смачнючий - Сергй просив добавки двч!