Шрифт:
– Поруч було багато моїх братиків і сестричок, нам було дуже тісно.
І ось, коли попереду з`явилося шосе, більшість наших почали переправлятися через спеціальні містки, які люди будують для наших походів. Ну а я вирішив перейти прямо через дорогу. А-а-а-а!
Соня здригнулася від лементу. А Маленький Червоний Крабик весело подивився на неї:
– Не бійся! Це історія з гарним кінцем. Розумієте, на мене наїхала така штука, яка називається байк, або велосипед. От я і кричав, звичайно.
Оповідач надув свої щічки, намагаючись знову показати, як саме він кричав, але Соня благально склала ручки на грудях:
– Будь ласка, не треба!
– Ну добре, добре. – Дружелюбно відповів Маленький Червоний Крабик. – А далі мене підібрала дівчинка, яка їхала на байку. Вона забрала мене додому, поселила в скриньці біля торшера, вилікувала ніжку, а потім віднесла мене в ліс. Ми й зараз дружимо із Сонею.
– Цю дівчинку звати Соня? – Здивувалася Соня.
– Так, дівчаток з іменем Софія зараз багато на нашій Планеті, – Відповів Гермес. – Це ім'я в перекладі з давньогрецької мови означає мудрість, і вона так потрібна зараз. Напевно, тому багатьох дівчаток називають іменем Соня
– А що таке мудрість? На що вона схожа? – запитав Девід.
– Мудрість? – Задумався Гермес. – Мабуть, це теплі очі, тепле серце, теплий розум. Це як чашка какао, як улюблена іграшка, як світанок на морі.
– Це коли ти можеш зрозуміти і вибачити іншого, і навіть подружитися, як я із Сонею. Адже вона не хотіла мене кривдити, і відразу кинулася на допомогу. – Переконано сказав Маленький Червоний Крабик.
– Ми повинні поспішати. – Желі похитала голівкою. – Адже часу обмаль. Нам потрібно встигнути за п'ять хвилин земного часу відвідати святкування Нового року в різних країнах.
– Як? – засмутився Маленький Червоний Крабик. – А я? Я з вами!
Соня швидко запропонувала:
– Я можу забрати Крабика у свою нагрудну сумочку!
– Це дуже гарна думка! – Підтримала Желі.
Глава третя. 13 годин – Нова Зеландія і Антарктида
За мить наші мандрівники опинилися на чудесній зеленій галявинці, де легко одягнені діти смажили барбекю, сміялися і танцювали навколо гарного деревця із червоними квітами.
Гермес запропонував:
– Підемо знайомитися, це місцеві школярі святкують Новий рік. У них кінець навчального року. Тепер починаються літні канікули.
Коли наші мандрівники підійшли до дітей, ті оточили їх дуже доброзичливо:
– Привіт! Ви із сусіднього міста до нас на свято?
– Ми здалеку. – Відповіла Соня. – Ми з братом купалися на березі Моря, але тут з'явилися Гермес і Желі й запропонували нам новорічну подорож. Будемо дуже вдячні, якщо ви нам покажете, що у вас найголовніше.
< image l:href="#"/>Діти з подивом поглянули на гостей, а потім усі разом звернулися до високого темноокого хлопчика:
– Мак, що ти про це думаєш? Адже ти усе знаєш!
Мак ледь прикрив очі, помовчав і відповів:
– Так, це правда. Вони здалеку. Вони подорожують із Зеленою Черепахою та Гермесом. Їм допомагає Велика Вода. Ми повинні їх прийняти як мандрівників.
– Тоді…. Ви, напевне, зголодніли? – Давайте разом пригощатися, і ми вам усе розповімо. Мене звати Арона, це мовою народу маорі значить любов. – Звернулася до мандрівників дуже мила дівчинка з ясними очима.
– Мої пращури, народ маорі, першими прибули на цю землю й назвали її Аотеароа, що значить Довга Біла Хмара. А через багато століть сюди ж прибули і європейці, які дали землі ім'я Нова Зеландія. Спочатку маорі і європейці воювали між собою. Але потім усе залагодилося зусиллями людей, які влаштували мирне життя. Мак розчулено підтримав оповідання Арони:
– Зараз у нашій країні вже інша боротьба – за зелений і чистий імідж. Це головне спільне завдання. І ми, діти, теж включаємося в цей рух. Любов до рослин і чистоти закладаються, як насіння, у серце кожного малюка. Дивіться, це наша новорічна ялинка. Вона називається Похутукава. Це наша місцева сосна, її не потрібно прикрашати іграшками, адже в цей час вона квітне червоними квітами! Соня підбігла до дерева і ніжно погладила квітку:
– Мила, ти така розумничка!
І раптом розгублено вигукнула:
– Ой! Вона мені відповіла. Вона послала мені любов!
– Так, це так! – зраділа Арона. – Усе живе відчуває любов і відповідає взаємністю. Мені це зрозуміло. Я так вдячна батькам, що вони мені дали таке чудесне ім'я. Я просто відчуваю потоки любові. Вони бувають дуже сильні, а іноді це просто маленький промінчик. Але любов є завжди!
– Наприклад, Новий рік – це, звичайно, свято любові. – Продовжив Мак. – Європейський Новий рік ми святкуємо зараз, а корінні жителі – у липні, коли в південній півкулі наступає середина зими. В цей час одночасно видно всі зірки сузір'я Плеяди, які іменують «очима Бога».