Шрифт:
Мудрий Сніг посміхнувся:
– Так, говорити коротко найважче. Отже, наша Вітчизна – це материк, покритий снігом і льодами. Учені вважають, що в цих льодах зберігається 80% запасів усієї прісної води на планеті Земля. Ще в нас найдужчі у світі вітри, найнижчі температури повітря і… і…
Він раптом збився зі свого вченого чіткого ритму, зніяковів і продовжив тепло й ніжно
– Іще тут дуже, дуже красиво. О, улюблені льоди – білі, блакитні, сині й рожеві! О, улюблене небо! О, улюблений Південний океан, що омиває і зберігає Антарктиду!
Ми, пінгвіни, завжди дістаємося дому, де б ми не бували. Тільки вдома, у рідній темряві і рідному холоді з'являються на світ з яєць наші малята, і батьки так віддано вирощують своїх діточок!
Гості здивовано слухали цю оду Любові. Маленький Червоний Крабик прокинувся і висунув голівку із сумочки, Пташка Ківі підвелася навшпиньки, а панцир Желі засвітився внутрішніми райдужними переливами.
Мудрий Сніг продовжував:
– Так, зараз ми з вами тільки познайомимося. І я вірю, що ви відтепер полюбите Антарктиду і будете її вивчати. Я вірю: коли ви станете дорослими, то будете зберігати Землю від грубого ставлення, через яке пройшли всі континенти Планети.
Антарктиду від цього зберігають вічні льоди, але тепер вони почали танути. І все-таки ми, імператорські пінгвіни, корінні жителі цієї землі, віримо людям, особливо нинішнім дітям, яким треба так багато зробити в майбутньому.
– Знаєте, я Мама Пінгвінів. – Вступила в розмову Особливо Гарна Птаха. – Уявіть, наші малята народжуються вагою 315 грам, це як ваша книга середніх розмірів. І ми, батьки, так старанно годуємо й ростимо малюка, що вже через рік він стає дорослим і може пірнати в глибини океану на 500 метрів і глибше.
– Також і наша з вами дружба поки зовсім маленька, як немовля-пінгвіненя. А вже скоро вона теж виросте, стане дорослою, сильною, і зможе захищати Антарктиду.
Мудрий Сніг схилив голову:
– Так, це так. Я хочу подарувати вам на пам'ять від усіх нас Блакитну Сніжинку. Вона – початок усім снігам і льодам. Вона тане – і стає Краплею води, потім у вигляді Пари піднімається в Небо, стає частиною Хмари, знову спускається на Землю Дощем або Снігом. Вона в різних видах є завжди, як і Любов. Бережіть її.
А зараз вам слід поспішити. – Ласкаво сказала Мама Пінгвінів. У вас попереду Камчатка, острови Фіджі, Науру, Тувалу, Маршалові острови.
– О так, – заклопотано сказав Гермес. – Ми повинні порадитися: як бути, коли одночасно слід відвідати відразу кілька місць на планеті. Зараз попереду Анадир, Камчатка, Тувалу, Карибаті…
– А все ми ніяк не охопимо? – Уточнив Маленький Червоний Крабик.
– Це занадто складно. Не більш двох місць – найбільш зручний варіант для нас. – Прямо відповів Гермес. Тим більше що питання теплого одягу поки не вирішене, а виходить, на Камчатку цього разу ми не потрапляємо.
– Завжди можна перенести деякі зустрічі на інший раз. – Відповіла Желі. – Не останній же раз ми подорожуємо.
– Тоді давайте тягти жереб, і це буде справедливо! – запропонував Девід.
– Гарна думка! – похвалив Гермес. На руці в нього з'явився зеленкуватий світовий циферблат, що точно повторював Золоте яйце, намальоване Морем на початку подорожі. – А тепер нехай Пташка Ківі закриє очі й навмання доторкнеться до двох точок.
Пташка Ківі завмерла від такого важливого доручення, але швидко впоралася із хвилюванням, закрила оченята і двічі доторкнулася своїм довгим дзьобиком до циферблата. Жереб показав:
Глава четверта. 14 годин – Фіджі і Маршалові острови
Попереду з'явилося безліч островів. Гермес коротко повідомив:
– Фіджі – це острівна держава в південній частині Тихого океану. Тут цілих 322 острови! Але заселена людьми тільки невелика частина. Запам'ятаємо, що головні відомості про країну звичайно передають прапор і герб. На прапорі Фіджі – голуб, який є символом миру, а також цукровий очерет, пальма й банани. Ці рослини – годувальники країни, їх тут вирощують дуже багато.
Хмарина, у якій перебували мандрівники, зупинилася посередині звичайної сільської дороги без асфальту. Трохи далі виднілася чудова блакитна лагуна, поруч – кілька скромних сільських будиночків. Назустріч гостям по дорозі йшла мила дівчинка в блакитному сарафані кольору води в лагуні. У руках вона несла велику зв'язку бананів. Побачивши всю нашу компанію, вона анітрошки не здивувалася, а радісно підбігла ближче й стала кожному дарувати банани зі словами:
– Була! Була!
Гермес відразу ж пояснив: