_Лада_ (дивиться на годинник). Ох, ще двадцять хвилин зеленої нудьги!.. Давайте хоч потанцюємо. Маг, пошукай що-небудь у своїй коробцi.

_Магнiтофон._ Конкретнiше. Чого тобi пошукати? Древнiй блюз?

_Лада._ Менi набридла твоя тягуча, як макарони, музика. Дай що-небудь ритмiчне, свiже, незалапане. Який-небудь рок.

_Магнiтофон_ (таємничо). А ти пробувала танцювати пiд Шостаковича?

_Лада._ Ге-нi-аль-но!.. Це твоя iдея?

_Магнiтофон._ Продам недорого.

_Геннадiй_ (виймає один нiж з ременя). Якi гарнi рукоятки! (До Дениса). Сам рiзав?

_Денис_ (гордовито). А хто ж?!

_Геннадiй_ (багатозначно). Тонка робота. (Вставляє нiж назад у паз ременя).

_Еврика_ (до Санька-Бiлого). Чого ти стовбичиш пiд тiєю вазою? Не горюй, iди-но сюди!

Санько-Бiлий пiдходить до Еврики.

_Санько-Бiлий_ (запобiгливо). Пiдемо завтра на пляж, Еврико?

_Еврика._ Як усi, так i ми.

_Санько-Чорний._ А я не пiду. Ви ж знаєте, я боюся купатися у рiчцi. Iнший раз пливеш i здається, що раптом хтось кусне пiд водою. А хто - так i не знатимеш... Бр-р!..

_Лада._ Трагiчна людина. А я у водi почуваю себе жабкою. Це дуже приємно. Хочеться навiть покумкати. Тiльки щоб нiхто не чув.

_Магнiтофон._ Чого б це? Адже завжди ти намагаєшся кумкати так, щоб усi чули.

_Еврика_ (до Геннадiя). Вони обоє з привiтом. Особливо Чорний. Вiн, наприклад, завжди у кутку сiдає.

_Санько-Чорний_ (швидко). Щоб усiх бачити. Що ж тут такого?

_Еврика._ Боїшся, щоб тобi в спину нiхто не дивився. Лiкуватися треба.

_Денис._ Не лiкуватися, а пити з меншим ентузiазмом.

_Санько-Чорний._ От i пий собi без ентузiазму... До речi, з тобою нiколи не буває такого, коли вип'єш: немов всюди повно битого скла. I варто ледь-ледь поворухнутися, як воно може вп'ястися у тiло. I у ротi теж... Боюсь тодi язиком ворухнути, щоб не наколотися...

_Еврика._ Я ж казав.

_Лада._ Чорний, досить мiстики! (До всiх). Давайте пограємо у що-небудь! (Пауза). У що б його пограти?..

_Геннадiй._ А у що ви завжди граєте?

_Лада._ Завжди?.. (Пауза).

_Геннадiй._ Ну, наприклад, цiєї суботи.

_Лада._ Ах, у суботу... У фанти грали... (Весело). А й справдi, давайте у фанти!

_Еврика_ (буркотливо). Знову цi дошкiльнi iгри...

_Лада._ Чому дошкiльнi? Таке скажеш!..

_Геннадiй._ А як у це грають?

_Лада._ Дуже просто. Беремо в кожного якусь рiч, ну гаманець, гребiнець, авторучку... Складаємо в капелюх. Один стає "самоваром" - це той, хто вiдвертається лицем до стiнки, щоб не пiдглядати. Я, наприклад, виймаю по черзi рiч i питаю "самовара": "Що зробити цьому фанту?" "Самовар" наказує що-небудь несподiване. А вiдмовлятися не можна. Буває дуже смiшно!..

_Геннадiй._ Ну, наприклад, було щось смiшне у суботу?

_Лада._ Ого! Санько-Бiлий мусив з'їсти кактус.

_Денис._ Такий хороший кактус пропав!.. Нiчого смiшного!

_Геннадiй._ Мабуть, Бiлий де дуже смiявся.

_Еврика._ Чого ж, вiн тримався мужньо. Навiть сказав, що у кактусi багато вiтамiнiв.

_Лада_ (насмiшкувато). А потiм ридав у куточку.

_Санько-Бiлий_ (показуючи Ладi кулак). Зараз сама заридаєш!

_Геннадiй._ Нi, здається, у вас було не дуже весело.

_Еврика._ Чому ж!

_Лада_ (до Еврики сердито). Тобi було найвеселiше. Аякже найприємнiший фант! (До Геннадiя). З Олькою, нареченою Єдиного, цiлуватися...

_Геннадiй._ Ви нiколи не грали у брехню?

_Лада._ Генiально! А як у неї грати?

_Геннадiй._ Це значить - говорити правду, яка допомагає виявити брехню.

_Лада_ (розчаровано). Пхi!.. А я думала...

_Еврика._ А давай, Ладо, спробуємо. Пора нарештi з'ясувати, кого ти з нас любиш?

_Геннадiй._ Брехати забороняється.

_Лада._ Всiх i нiкого.

_Еврика._ За що "всiх"?

_Лада._ Не знаю...

_Еврика._ А "нiкого" ?

_Лада._ Це вже кожному скажу окремо.

_Еврика._ У нашiй компанiї не може бути секретiв. Починай з мене.

_Лада._ Гаразд. Тому що ти - бабiй. Це - раз. По-друге, не можу простити твоїх дурацьких пiдрахункiв - скiльки в менi там фосфору, кальцiю, iще чогось... Причому ти помилився: я складаюсь iз самої тiльки краси.

_Еврика._ Так, помилився. Не врахував фарби.