Шрифт:
– Береш мідний казан, кип’ятиш воду на перехресті семи доріг. Далі по порядку: жир Hemiaspsis signata, зів Tachyglossus Churihus, дзьоб Strigiforme… Е-е… Око Coronella austriaca…
– Чекай, я запишу… В казан мерщій сиплю жир болотяних змій, зів єхидни, дзьоб совиний… Око мідянки…
– …П’ясток Вufo calamita, гілку Taxus cuspidata… Жовч Capra ibex… Capra ibex.
– …Стегно жаби, гілку тису… Жовч безоарового цапа…
– Пробачте великодушно, добродії! Capra ibex – це козеріг, а безоарів цап – він називається Capra aegagrus…
– Цап, він і в Ла-Ланзі цап…
– Так, але його жовч у цьому випадку конфліктує з тисом! Загальновідомо, тис тягне коріння до рота всіх трупів, а камінь-безоар, інакше панзахр радісний, він же Хаджарилтес, він же «пожива життя», що зійшов на жовчі Capra aegagrus, оберігає від пристріту з летальною перспективою…
– Хвилиночку! Якщо ваш безоар при вживанні всередину зачепить зуби того, хто вживає…
– А для цього «поживу життя» товчуть товкачем і розмочують ружовою водою! І, закрутивши гвинтом у пляшці, безпосередньо в горлянку, оминаючи життєво важливі зуби…
– А ви, власне, що за один?
– А я, власне, лейб-малефік Андреа Мускулюс… Гм… віль-нозапрошений консультант гросмейстера Ефраїма!
– Колеги! Фрося малефіка замовив! Королівського!
– Гіп-гіп-ура!
– Слава Фросі!
– Слава лейб-малефіціуму!
– Дорогий! Любий ти мій шкідник! Зайди в п'яту лабораторію, ми там без вашого брата обстраждалися!
– Головне, не дати шнурки на савані надрізати.
– Чому?
– Якщо родичі надріжуть – усе, не піднімеш. Він, гад, такий важкий робиться…
– А дощику спроворити? Вони жмура у двір, рюмзити, а ти хмарку за шпарку, і згори: кап-кап, кап-кап… Жмур, якого дощем накрило, іде як по маслу!
– Дощ, це добре… Дощик-дощик, перестань, в домовині мрець повстань…
– І у гріб червоне яєчко підкинути… Із лляним клоччям…
– За яєчко «ТТешки» тебе самого… За червоне…
– А я нищечком…
– Запам'ятайте, юначе: мета, навіть найблагородніша, не виправдовує сумнівних засобів! Яєчко він… Нищечком він… Ні, піднімайте, будьте ласкаві, як усі! Без підкидних яєць!
– Утік, зараза! Я його зробив, відвернувся, а він, сучий син, на мого коня й дьору!
– Куди?
– Женитися припекло! Свербить йому! До нареченої поскакав! На війну йшов, клявся: повернуся, мовляв! Звідки ж я знав, що він принциповий?
– А наречена?
– Та що їй зробиться, корові? Вона хоч за кого рада… Поки чекала, трьох народила…
– Патологоанатом, хоча й був фанатом, але з любові до пенатів не брав роботи в хату…
– Златоуст! Піїта! Ще!!!
– Після важкої і тривалої хвороби…
– Думай про хворобу! Думай! Сухоти там або джига боцмана П'ю… І руками ось так…
– … Волею долі розлучений з Вітчизною… Незважаючи на тілесну неміч, що переслідувала його решту життя…
– Ти некролог чи благовіст?! На півтора тони нижче! Поглядом, поглядом пронизуй…
– Громада у глибокій жалобі у зв'язку з втратою…
– Уявляй об'єкт… Докладніше, в деталях… І «кренделя» вплітай, із присипкою…
– …Приносить щирі співчуття родині та друзям покійного…
– Вже краще! І руками, руками роби… До речі, кого ховаємо? І добре було б уві сні повторити…
– Уві сні, панове, не треба. Читати уві сні некролог про незнайомого чи малознайомого – до отримання наяву двох взає-мовиключних вказівок. Воно вам треба?
– Пані! Ви мантиса? Яке щастя! Скажіть, а правда, що прочитати уві сні некролог людині, яка вже померла, – до значних витрат?
– І навіть боргів.
– О! Дякую, дякую… Цікаве трактування…
– Пані вігіло, давайте присядемо де-небудь… Заморимо черв'ячка…
– У п'ятій лабораторії? Нас там самих заморять… Черв'ячків…
– Ви, пане малефіку, двожильний! А я їсти хочу! Я не снідав…
– О! «їделна»! М-м… Клянуся Добрягою Сусуном, так і написано: їделна…
– Колеги! Сюди! Я вам столик зайняв!
– Фросю! Тобто, гросмейстере Ефраїм! Як ми раді вас бачити…
– Та йдіть же… Малий неживий товариш, спроворте нам на чотирьох… І кисіль, кисіль не забудьте!..
– Костяниця? Цидонія? Проносний?
– Вівсяний… Люблю кисіль!