З метою безпеки панночки підняв верх, сів поруч.

і мадам Убліє.

Фаетон гойднувся, мов човен.

По-друге, зібрала «лікарський саквояж», де, за її

— Рушай! — наказав генерал. — Спочатку на на-

«чесним словом», мали бути ліки й інші медично не-

бережну. Там зачекаєш — і потім на вокзал!

обхідні для дівчини речі.

Іполит назвав адресу.

Ніяких ліків там, звісно, не було.

Фаетон рушив…

24

25

У ту ж мить з темної арки, що трималася на плечах

Гнівно зиркнувши на доньку, генерал почав підій-

групи оголених каріатид і атлантів, вистрибнула чор-

матися на третій поверх апартаментів.

на тінь і, ставши на закорки екіпажу, приєдналася до

На сходах так само товклися цікаві — покоївки, ла-

від’їжджаючих…

кеї, кухарки.

Схлипували, накладали на себе хресні знамення

* * *

і коливалися, мов водорості, шанобливо пропускаю-

Біля під’їзду на набережній уже крутився цікавий люд.

чи генерала до високих прочинених дверей, звідки

Довелося кучеру трохи попрацювати пужалном,

долинали тихі голоси поліцейських.

щоб розігнати загату роззяв.

Генералу стало не до Мусі.

— Почекаєш тут, — наказав доньці Гурчик.

А вона, перетворившись на тінь чи, краще сказа-

Але Муся зі своїм саквояжем уже стояла в юрмі біля

ти, мишу, тихо почала орієнтуватися на місцевості, під’їзду і, як усі, витягувала шию вбік санітарів, що саме

вловлюючи кожне слово з доповіді околоточного.

виносили з темряви ноші, накриті білим простирадлом.

У просторому залі-приймальні (Муся відзначила, що

Під ним вгадувалися обриси худого видовженого тіла.

померлий інженер жив досить заможно) стояв круглий

Генерал з Іполитом, що розчищав дорогу началь-

дубовий стіл на лакованих гнутих ніжках у формі ого-

нику гострим ліктем і криком «Поліція!», поквапились

лених сирен, що здіймаються з хвилі морської (претен-

зупинити процесію.

зійно і недешево, подумала Муся), десять стільців

Санітари стали.

у стилі бароко (протертим виявився лише один, з чого

Натовп (серед гультяїв, прикажчиків із сусідніх яток

Муся зробила висновок, що небіжчик не вельми часто

та інших роззяв товклися тут навіть бонни з дітьми і да-

приймав гостей), на вікнах висіли щільні подвійні што-

ми під мереживними парасольками) хитнувся вперед.

ри (певно, захист від вологості, вирішила Муся, небіж-

Іполит, широко розвівши руки, відтіснив цікавих,

чик був теплолюбним), біля вікна — канапе, точніше, пропустив генерала, відкинув край простирадла, крадь-

досить кокетлива козетка з різьбленими позолочени-

кома кидаючи погляд на Мусю: чи не в захопленні во-

ми бильцями і високою спинкою, оббита ніжно-роже-

на від таких його рішучих дій.

вим шовком. Теж жодним чином не протерта.

Муся дійсно була в захопленні, адже через плече

Постріляла очима і по різних предметах та пред-

татуся жадібно оглядала смутне видиво, що відкрило-

метиках.

ся її очам.

Позолочені канделябри з викрутасами, картини

Небіжчику було років тридцять.

у важких рамах з морськими пейзажами, швидше за

На його посинілому обличчі (Муся відзначила, що

все копії.

синява розливалася від шиї) застигла блаженна

Усе начищене, усе блищить.

по сміш ка, пальці обох рук розчепірені, ніби нещас-

У кутку, ближче до штор, майже за ними — висо-

ний усе ще брав свій останній акорд.

кий сейф зі шпариною у формі лев’ячої пащеки.

26

27

Підробка, подумала Муся, у таких сейфах хіба що

— Труп…

вино витримувати.

— Невже?

Наставила вуха, дослухаючись до тихого бурмотін-

— Вибачте, ваше світлосте, — виструнчився чере-

ня генерала, який оглядав сейф.

ватий околоточний і почав доповідати по-формі: —