ти — неофіційно…

лос сказати, і з захватом пояснювати взялася:

— Цікаво, — посміхається Олексій. — Це у вас

— Це метод ідентифікації людини за відбитками

що, хобі таке?

пальців. Його, між іншим, англійський антрополог

І як зарегоче:

Френсіс Гальтон започаткував ще в тисяча вісім-

— Вперше бачу дамочку-нишпорку!

сот дев’яносто п’ятому році! А наша поліція ще ніби

— Я, між іншим, — розлютилася Муся, — багато

в кам’яному віці перебуває. Ось і доводиться за все

чого можу! Мені тато часто вдячним буває!

самій братися…

108

109

Сказала і насупилась: навіщо перед цим нікчемою

метрах бачу, що ви дівчина серйозна. Прошу виба-

бісер метати!

чення, якщо образив. Мир?

А той дійсно здувся, мов індик, котрого общипали.

Виструнчився, комір застібнув, простягнув Мусі

Дивиться зацікавлено, ніби вперше Мусю поба-

руку.

чив, руку з саквояжем опустив.

Муся, для годиться, якусь мить подумала і потисла

— А ви все це звідки знаєте? — питає.

простягнуту руку.

Гордо знизала Муся плечиками, саквояж свій віді-

— Мир, — згодилась. — Тільки ви, вельмиша-

брала, під ліжко засунула, дух перевела.

новний пане Крапко, більше ніякого неподобства не

— З книжок, — відповідає.

чиніть, як учора в коридорі…

І думає: зараз я цього околоточного геть у калюжу

— Так це ж я не з власної волі, — зашарівся той. —

посаджу!

Це ж для людей було, для конспірації…

— Скажімо, — поважно продовжує, мов на лек-

— … І рибонькою мене більше не називайте!

ції, — з монографії повітового поліцейського чино-

— Слухаюсь! — посміхнувся і серйозно додав: —

вника пана Снєгірьова «Про розшук», а ще з праць

Ну що — звіримо наші карти?

генерала Лебедєва «Мистецтво розкриття злочи-

нів» — ще в рукописі прочитала, коли він татові його

давав. За ніч!

…Щойно всілися разом за скляний столик біля вік-

Уже не кажучи, що і сера Гершеля читала, і мсьє

на, щоби нараду провести, тобто — «карти звірити», Бартильйона, і Гросса… І, до речі, земляка вашого, як у двері офіціант постукав.

пана Рудого, теж опанувала.

Олексій відчинив — той зі срібною тацею стоїть.

— Гм… — розгубився напарничок, — Георгія Ми-

— Шампанське, — кланяється, — для пані, горі-

хайловича я добре знаю.

лочку — для пана. Як домовлялися.

— Так отож! — зраділа Муся, побачивши, що пере-

— Ну, ставте, — зрадів Олексій.

магає горе-напарника.

Офіціант невидимий пил зі столика змахнув, бокал

Витягла з-під подушки брошурку доктора Шерла

і чарочку поставив, блюдечко з лимоном і тістечком

і нею переможно в повітрі помахала:

посередині примостив, вклонився і пішов геть.

— А найбільший мій учитель — ось! Тут усе так лег-

Муся докірливо на чарку глянула і зітхнула:

ко і ясно прописано, не гірше ніж у містера Конан

— Пияк — знахідка для шпигунів…

Дойла! Тут і аналіз. І методи. І весь науковий підхід.

— Я теж так вважаю, — радо кивнув Олексій і по-

А ви… — і перекривила: — «Романчики любовні»!

дав їй бокал. — Але за нове знайомство не гріх!

Зовсім як мій татусь кажете.

Це правда, подумала Муся, беручи до рук бокал.

— Ну, про ці брошурки нічого не можу сказати, —

Цокнулись, випили.

з повагою відповів Олексій, — а по всіх інших пара-

І голови над столиком зсунули, мов змовники…

110

111

* * *

звільнився і тепер тут у приватному, так би мовити,

— Отже, який пасьянс у нас виходить? — хвилиною

порядку…

пізніше говорив Олексій Крапка, — Я потрапив сю-

Муся аж дихання зачаїла!

ди, маючи дві підозри: посол Айзен займається, тоб-

А потім не витримала, скрикнула:

то займався, промисловим шпигунством. Кілька років

— Креслення пропало?!