Келен поклала руку йому на плече. Він раптом зрозумів пов'язану з цим погрозу.

— Я виконую свій обов'язок, щоб врятувати ваші життя. Ти ж дав слово виконувати всі мої накази. — Вона понизила голос. — І не треба тобі приєднуватися до цих сімдесяти шести відступників.

Командир нарешті кивнув, і Келен прибрала руку. Але в очах його застигла ненависть.

— Я не знав, що доведеться починати з убивства своїх! — Сказав він тихо.

— Вбивати доведеться не своїх, а ворогів.

Райан показав на стежку, по якій пішли люди Мослі.

— Вони пішли в протилежну сторону від ворожого табору, — зло буркнув він.

— А ти думав, що вони відправляться у ворожий табір у тебе на очах? глузливо запитала Келен. — Ні, вони зроблять коло.

Вона повернулась і пішла до приготовленого для неї намету. Чандален, Пріндін, Тоссідін і командир Райан пішли за нею. Райан не здавався.

— Якщо це так, то чому ти відпустила цих людей? Чому не захотіла, щоб воїни розправилися з ними тут же?

— Я хотіла дати можливість виявити себе всім, хто хоче відступитися від нашої справи.

— А звідки ти знаєш, що всі «зрадники» пішли з ними? — Не вгамовувався Райан. — І серед нас можуть бути шпигуни чи наймані вбивці.

— Звичайно, можуть. Але зараз у мене немає доказів. Якщо я виявлю їх, розправлюся і з ними. Біля намету Келен зупинилася.

— Якщо ти думаєш, що я помилилася, — додала вона, — то запевняю тебе, це не так. Але якщо навіть я дійсно помилилася, то потрібно все ж вибирати менше зло. Якщо їм дати піти і серед них хоча б один зрадить нас, то сьогодні ж вночі ми все попадемо в пастку і загинемо. А якщо це трапиться — Імперський Орден ще довго зможе бешкетувати без перешкод. Подумай про те, що тоді загинуть багато тисяч людей, командир Райан! Якщо втікачі невинні, значить, я зробила страшну помилку і загинуть сімдесят шість невинних. Але якщо я права, життя тисяч і тисяч будуть врятовані. Виконуй наказ, Райан!

— Я сподіваюся, ти не думаєш, що я коли-небудь прощу тобі це? — Запитав командир, тремтячи від гніву.

— Про це я не думаю. Мені не так важливо, чи ненавидиш ти мене, командир Райан. Мені набагато важливіше, щоб ти був живий і виконував мої накази.

Він онімів від люті. Келен відкрила намет.

— Командир, я так втомилася, що ледве стою на ногах.

Мені треба поспати години дві. Прошу тебе поставити біля цього намету вартового.

Він кинув на неї ненависний погляд.

— А звідки ти знаєш, — спитав він, — що цей вартовий не виявиться ворогом і не вб'є тебе, поки ти будеш спати?

— Може, це і станеться. Але тоді один із наших трьох супутників помститься за мою смерть.

Райан здригнувся і подивився на людей Тіни. У гніві він забув про їх існування.

— Спочатку я змушу цю людину розкрити очі ширше, щоб він бачив, що я буду робити, — похмуро промовив Чандален.

До них підбіг помічник командира Гобсон з мискою в руках.

— Мати-сповідниця, — сказав він, — я приніс тобі тушкованого м'яса. Я вважаю, тобі хотілося б поїсти чогось гарячого.

Кален змусила себе посміхнутися.

— Дякую тобі, Гобсон, але я дуже втомилася. Зараз я не зможу поїсти.

Ти міг би зробити так, щоб їжа не охолола, поки я посплю?

— Звичайно, Мати-сповідниця! Командир Райан кинув злий погляд на свого усміхненого помічника:

— У мене є завдання для тебе, Гобсон.

— Через дві години розбудіть мене, — сказала Келен. — На цей час вам всім вистачить роботи.

Увійшовши в намет, вона впала на ліжко, сховалася з головою ковдрою, а потім ще своєї хутряною накидкою, так, щоб не проникало світло. І все одно її била дрож. Келен віддала б життя за можливість кілька хвилин побути в обіймах Ричарда.

Річард цілував і міцно обіймав Келен, і серце її раділо. Вона відчувала майже забутий стан спокою і безтурботності.

І раптом пролунав крик, від якого вона прокинулася. Річарда поруч не було.

Келен відкинула ковдру і сіла на ліжку, намагаючись зрозуміти, де вона. Коли ж згадала, її мало не вирвало.

«Добре б зараз вимитися в лазні!» — Подумала вона. Вона не милася, здається, вже цілу вічність. В намет заглянув командир Райан.

— Скільки я спала? — Запитала Келен сонним голосом.

— Рівно дві години. У наших людей є одна справа до тебе.

Біля виходу з намету їх чекала група воїнів. Попереду стояв смертельно блідий помічник командира Гобсон. Двоє тримали під руки Мослі, зв'язаного, з кляпом у роті. Лице його було спотворене страхом. Він намагався щось сказати, але міг видавати лише нечленороздільні звуки. Келен кинула гнівний погляд на Райана.

— Я подумав, Мати-сповідниця, — пояснив він, — що ти сама побажаєш стратити цю людину, яка так образила тебе.