— Будь ласка, пані Денна, — схлипував він, — будь ласка.

Вона відвела ейдж.

— Бачиш?

— Мені б твої таланти, — похитала головою Констанція.

— А ось ще одна точка. — У Річарда вирвався пронизливий крик. — І ось, і ось. — Вона обійшла навколо і посміхнулася Річарду. — Ти не будеш заперечувати, якщо я покажу Констанції ще дещо?

— Будь ласка, пані Денна, не треба. Це дуже боляче.

— Ось бачиш? Він з усім згоден.

Коли Денна повернулася до стільця, у Річарда по обличчю бігли сльози. Констанція ні разу не посміхнулася, вона просто приступила до роботи і теж змусила його благати про пощаду. Вона ніколи не міняла силу удару і ні на мить не зупинялася. Річард зрозумів, що вона куди небезпечніше Денни. В Денни часом відчувалося якесь незрозуміле співчуття. В Констанції — ніколи. Коли він вжебув на межі зриву, Денна радила подрузі зупинитися і перечекати, і направляла її так, щоб не покалічити його. Констанція слухняно слідувала її вказівкам.

— Знаєш, Денна, тобі зовсім не обов'язково сидіти тут. Якщо у тебе є інші справи, йди, я не проти.

Річарда охопив панічний жах. Він боявся залишитися з Констанцією наодинці. Він знав: Констанція збирається зробити те, чого Денна ніколи б їй не дозволила. Він не знав, що саме вона задумала, але шалено боявся цього.

— Наступного разу я залишу тебе з ним… щоб ти могла зробити те, що хочеш. Але сьогодні я залишуся.

Річард постарався приховати радість. Констанція знову взялася за роботу.

Вона зайшла зі спини, схопила Річарда за волосся і ривком закинула йому голову. Річард занадто добре знав, що за цим піде. Його охопила тремтіння.

Денна встала.

— Не треба, Констанція.

Констанція стиснула зуби і, дивлячись на нього, ще сильніше рвонула голову назад.

— А то що? Ти ж напевно це робила?

— Так. Я просто не хочу, щоб це робила ти, от і все. Магістр Рал ще з ним не поговорив. Я не хочу ризикувати.

Констанція посміхнулася.

— Послухай, Денна, давай проробимо це разом, одночасно. Ти і я. Як колись.

— Я ж тобі сказала: Магістр Рал бажає поговорити з ним.

— А після?

Денна усміхнулася.

— Якщо Магістр Рал не вб'є його і якщо він не помре від… від чогось ще, тоді ми це зробимо. Домовилися? Але не зараз. І ще, Констанція, не забудь, що я просила тебе не пхати йому ейдж у вухо.

Констанція кивнула і відпустила Ричарда.

— Рано радієш! — Вона злобно подивилася на нього. — Рано чи пізно ми залишимося наодинці. Ось тоді-то я посміюся.

— Так, пані Констанція, — хрипко прошепотів він.

Заняття закінчилося, і вони попрямували в обідню залу. Річард плентався за Денною. Темні дубові панелі на стінах відтіняли білизну мармурової підлоги. Люди за столиками неголосно розмовляли один з одним. Денна сіла, клацнула пальцями, і Річард опустився на підлогу біля її стільця. Слуги принесли двом Морд-Сіт чаші з паруючим супом, чорний хліб, сир, свіжі фрукти. На Річарда ніхто не звертав уваги. Дражливі запахи їжі зводили Річарда з розуму. Десь в середині обіду Денна повернулась до нього і сказала, що, оскільки він заслужив дві години, йому нічого не дістанеться. Ще вона пообіцяла, що якщо Річард буде вести себе пристойно, то отримає вечерю.

Опівдні вони знову вирушили на посвяту, а потім Денна на пару з Констанцією продовжили заняття. Річард намагався вести себе якомога краще, за що отримав обіцяну нагороду — чашку рису з овочами. Після вечері знову було посвячення, і знову заняття. Нарешті, Констанція розпрощалася з подругою. Денна відвела Річарда в свої покої. Він був так змучений, що ледве стояв на ногах.

— Мені потрібна ванна, — сказала Денна.

Вона відкрила двері в невеличку кімнату, що прилягали до спальні. Зі стелі звисало на канаті знайоме пристосування, в кутку стояла ванна. Більше там нічого не було. Денна повідомила, що в цій кімнаті вона займається зі своїми вихованцями. Якщо їй раптом захочеться покарати Річарда, вона завжди зможе відвести його сюди, щоб не бруднити кров'ю спальню. А можна просто підвісити його до стелі і залишити тут на всю ніч. Наостанок Денна пообіцяла, що йому належить провести в цій кімнаті чимало часу.

За її наказом Річард перетягнув ванну в спальню. Денна дала йому відро і пояснила, де набрати гарячої води. Він не повинен ні з ким розмовляти, навіть якщо до нього звернуться. Відра треба тягати швидше, найкраще бігом, а то вода в ванні охолоне, і Денна на нього розсердиться. А якщо, залишившись без нагляду, він, Річард, хоч в чомусь не послухається її, його тут же звалить біль магії, і якщо їй доведеться його розшукувати, то він ще пошкодує, що посмів її засмутити. Річард подумки пообіцяв собі в точності виконати все, що вона веліла. Гарячий ключ знаходився не так вже близько. Річард порядком попотів, бігаючи з відром туди і назад.

Денна сіла в ванну. Він потер їй спину, розчесав і вимив волосся. Денна поклала руки на край ванни, відкинула голову, закрила очі і розслабилася. Річард опустився біля неї на коліна, покірно очікуючи нових наказів.

— Тобі не сподобалася Констанція, так?

Річард не знав, що на це відповісти. Сказати правду — Денна образиться за подругу, збрехати — розсердиться, що він її обманює.

— Пані Денна… я… я боюся її.

Денна посміхнулася, не відкриваючи очей.

— Хороша відповідь, любов моя. Ти ж не намагаєшся ухилитися?