– -- Зараз не можна.
– -- заперечив Шагар.
– -- Ще не було обходу. Прийдуть охоронці, перерахують нас. Потім залишивши варту охороняти периметр, підуть на відпочинок, лише тоді ми зможемо піти. А зараз, вам краще повернутися до того тунелю, звідки ви прийшли.

Втікачі, розуміючи становище, беззаперечно повернулися туди звідки вийшли, і стали чекати поки їх погукають.

Каролової чарівної сили виявилось достатньо, щоб швидко розправитись зі слугами зла. Недаремно Орнагул віддав йому свою силу. Старий чародій знав наскільки небезпечний і сильний ворог стане перед його учнем. Карол був безмірно вдячний йому за таку жертву. Тепер вхід за олтар був вільний. Він дістав зілля хлюпнув його на стіну і почав читати закляття. Тверда поверхня перетворювалась на дивну напівпрозору субстанцію, крізь яку можна було легко пройти. Карол нагукав своїх друзів.

– -- Двері відчинені, треба іти!

– -- Що робити нам?
– -- гукнув до нього Ермс.

– -- Тримайте оборону! Якщо нам все вдасться, скоро ви будете вільними!

– -- Щастя вам!

Четверо сміливців ступили через браму у невідоме. Вони опинилися у величезній, темній залі.

– -- Це головний храм Магри.
– -- здогадався Карол.

– -- Треба бути обачними. Тут напевно, багато вартових.
– -- мовив Теймур, і з острахом роззирнувся на всі боки.

– -- Можливо. Та храм доведеться обшукати з низу до гори. Діти напевно десь тут.--- відповів на те Карол.

– -- Тоді не втрачаємо даремно часу. Я і Плато підемо по оцих сходах на гору, а ти і Теймур по отих, до низу.
– -- висказалася Хета, і не чикаючи заперечень потягла за собою чоловіка.

Каролові і Теймурові нічого не залишалося як відправитись до нижніх приміщень. Намагаючись не шуміти, друзі повільно спускалися по сходах. Внизу повітря було сперте і зловонне.

– -- Так смердіти, може тільки в’язниця.
– -- висказав свою думку Теймур.

– -- Як для в’язниці, тут дуже тихо. Потрібен вогонь, в цій темряві нічого не видно.

Карол зняв зі стіни факел і заплив його. Те що вони побачили, шокувало. Вздовж вузького коридору стояли клітки битком набиті нещасними рабами, звезеними звідусіль для жертвопринесення. Всі ці люди стояли мовчки і дивилися на дивних візитерів. Ніхто не проронив навіть найменшого звуку. Карол освітлював їхні обличчя намагаючись видивитись щось знайоме, в цих змарнілих обличчях. Йому навіть уявити було страшно, що вони спізнилися.

– -- Ви часом не бачили десь двох дівчат, років чотирнадцяти?
– -- запитував Карол у в’язнів.

Ті лише заперечно хитали головами. Та раптом з однієї клітки друзі почули:

– -- Ви шукаєте дітей? Живих дітей? Дівчаток? Так?

– -- Так!
– -- зрадів Карол.
– -- Живих! Дівчаток!

Разом з Теймуром вони підбігли до клітки з якої почули голос. Там, тримаючись за залізне пруття, стояв чоловік.

– -- Ми всі, кого ви бачите перед собою, привезені зі старого замку. Там , ми останні півроку працювали слугами.
– -- почав свою розповідь раб.

– -- Ти знаєш де діти?
– -- перервав його довгий вступ Теймур.

– -- У тому замку. Я сам їх не один раз бачив. Старий замок для них наче дім. Вони постійно там живуть. В них є власна нянька і вчителі, що навчають законам Магри. Ще їх вчать володіти різною зброєю.
– -- розповів бідолаха.
– -- Про них дуже добре піклуються.

Каролові до горла підступив ком. Що робити, як що їхні дівчатка не захочуть повертатися? Вони ж зовсім не пам’ятають своїх рідних, свою справжню домівку. Та і виховані за законами цього світу. Чарівник подивився на свого друга, і зрозумів що такі самі сумніви закралися і в його серце.

– -- Ми можемо вас випустити.
– -- запропонував Карол в’язням.

– -- Не треба. Нам все одно нема де сховатися. Наша доля вже вирішена.
– -- відповів все той же раб.

– -- Тоді, може вкажеш нам шлях до старого замку.
– -- попрохав чарівник.

– -- Через головний вхід не ідіть. Через нього ходять лише жерці. Та і варта там. Ви виходьте чорним ходом. Через той хід водять рабів, і він не охороняється, лише запори. Як вийдете з відси, ідіть в бік триверхої скелі. Старий замок за нею.

В цей час, Хета з Плато обстежували верхній поверх. Всі приміщення на ньому були замкнені. Лише в кінці коридору із за дверей однієї з кімнат пробивалось світло. Залишивши Плато на сторожі, Хета обережно наблизилась, і одним оком зазирнула в середину. В кімнаті вона побачила кількох людей в чорних балахонах. Вони перемовлялися між собою. Мова йшла про засипану шахту і втікачів. Постоявши трохи під дверима, і не почерпнувши с того ніякої користі, Хета повернулася до чоловіка і разом вони пішли на зустріч з Каролом і Теймуром. Друзі зустрілися в головній залі.