Келен зробила ще один глибокий вдих, намагаючись забути про чари. Небо було усипане зірками, немов іскорками від величезного багаття. Цікаво, чим зараз зайнятий Річард? Мчить щодуху або спить? Вона сумувала без нього, хотіла, щоб він скоріше приїхав, і в той же час бажала, щоб він виспався гарненько. А коли він нарешті приїде, вона буде спати в його обіймах. Від цієї думки вона посміхнулася.

Раптово зірки закрила якась тінь. Келен насупилася. Але майже відразу зірки знову засяяли. Може, їй здалося? Напевно, здалося, вирішила вона.

І тут почувся глухий удар, наче щось велике вдарилася об землю. Але ніхто не підняв тривоги. Це могло означати тільки одне. Руки Келен раптово вкрилися гусячою шкірою, і цього разу не від чар уявній смерті.

Вона вихопила кинджал.

У темряві блиснули смарагдові очі. У невірному світлі місяця і зірок Келен побачила величезну фігуру, що зробила крок до неї. Вона хотіла закричати, але голос не слухався.

Товсті губи звіра піднялися, і перед нею у всій своїй красі постали значні ікла. Келен зробила крок назад. Вона з такою силою стискала ручку кинджала, що пальцям було боляче. Головне — не піддаватися паніці, сказала вона собі. Навіть якщо кричати, ніхто не почує. А якщо й почує, все одно не встигне добігти.

Судячи по розміру, перед нею був короткохвостий гар. Напевно короткохвостий. Вони найкмітливіші, самі здоровенні і найнебезпечніші.

Добрі духи, ну чому це не довгохвостий?

Келен заворожено дивилася, як звір щось смикає у себе на грудях.

Чому він тут? І де його криваві мухи? Гар подивився вниз, потім на неї, потім знову вниз. Очі його виблискували грізним зеленим світлом. Губи звіра піднялися вище, він видав якийсь горловий звук.

Очі Келен розширилися. Не може бути! — Гратч?

Гар почав підскакувати на місці, підвиваючи від захоплення і ляскаючи крилами.

У Келен від полегшення підкосилися коліна. Прибравши кинджал у піхви, вона обережно наблизилася до величезного звіра.

— Гратч? Гратч, це ти?

Гар з натхненням закивав своєю потворною головою.

— Гррратч! — Голосно прогарчав він і обома лапами вдарив себе в груди. Гррратч!

— Гратч, тебе Річард прислав? При згадці Річарда гар ще відчайдушніше замахав крилами.

Келен підійшла ближче.

— Тебе послав Річард?

— Гррратч люююб Раааач-ааарг!

Келен моргнула. Потім вона згадала, як Річард розповідав, що Гратч намагається говорити, і розсміялася.

— Келен теж любить Річарда! — Вона постукала себе в груди:

— Я Келен, Гратч. Я дуже рада тебе бачити!

Несподівано гар кинувся вперед і згріб її в волохаті обійми. Келен ахнула.

Першою думкою було, що він переламає їй всі кістки, але гар виявився напрочуд обережним. Келен теж постаралася обійняти звіра, але не змогла обхопити і половини його тулуба.

Ніколи Келен не думала, що здатна на таке, але зараз вона ледь не заплакала, бо Гратч був другом Річарда, і Річард послав його до неї.

Гар обережно поставив її на землю і почав уважно роздивлятися.

Потім він простягнув пазуристу лапу і провів Келен по волоссю. У відповідь вона посміхнулася і погладила його по шерстистому боці. Гратч задоволено курликнув.

— З нами ти в безпеці, Гратч! — Сказала Келен. — Річард мені все про тебе розповів. Я не знаю, як багато ти розумієш, але ти серед друзів.

Його губи знову розсунулися, оголивши ікла, і Келен раптом зрозуміла, що гар усміхається. Ця посмішка була найпотворнішою з усіх, що Келен доводилося бачити у своєму житті, але разом з тим і самою невинною. Хто б міг подумати, що гари здатні посміхатися? Ось це дійсно чудо!

— Гратч, тебе прислав Річард?

— Раааач-аарг, — вдарив себе в груди гар і забив крилами так енергійно, що злегка злетів у повітря. Потім простягнув лапу і постукав Келен по плечу.

Келен була вражена. Гар хотів щось сказати їй, і вона зрозуміла, що саме.

— Річард послав тебе знайти мене? Гратч ледь не збожеволів від радості, що його зрозуміли, і знову згріб Келен в обійми. Вона розсміялася, а коли гар опустив її на землю, запитала:

— Мене було важко знайти?

Гратч тихенько заскиглив і потиснув плечима.