Стук повторився. Напевно, це сестра Дульче або Феба з черговою стосом паперів. Верна ще жодного разу не встигла підписати документи до того, як принесуть нові. І як тільки аббатиса Аннеліна примудрялася з усім цим боротися? А може, це сестра Леома бажає розповісти про чергові заворушення, які спричинив за собою який-небудь недостатньо добре продуманий наказ аббатиси або просто необережно кинуте зауваження. Краще за все не відкривати — тоді той, хто стукає, вирішить, що вона зайнята, і піде.

Окрім своєї старої подруги Феби, Верна взяла собі в помічниці сестру Дульче — не стільки через її досвід, скільки заради того, щоб вона частіше була на виду. З тієї ж причини були призначені на посаду «довірених радників» сестри Філіпа і Леома. Верна нікому з них не довіряла, хоча і змушена була визнати, що вони показали себе слушними порадами і завжди в першу чергу думали про інтереси Палацу і аббатиси. Верну, треба сказати, сильно засмучувало, що вона не може знайти жодної вади в порадах, які вони давали.

Стук пролунав знову — ввічливий, але наполегливий.

— Так? В чому справа?

Двері прочинилися, і з'явилася кучерява голова Уоррена. За ним Верна побачила сестру Дульче, яка, витягнувши шию, намагалася розгледіти, чи далеко аббатиса просунулася з документацією. Не звертаючи уваги на незадоволений погляд Верни, Уоррен спокійно увійшов до кабінету.

Під час сутички між попередницею Верни і сестрами Тьми кабінет грунтовно постраждав. Його відновили якомога швидше, щоб нова аббатиса не відчувала незручностей, і Верна точно знала, в яку суму обійшовся ремонт.

Вона сама підписувала рахунок.

Уоррен сперся на горіховий стіл і глянув Верні в очі.

— Добрий вечір, Верна. Я бачу, ти вся в роботі. Важливі справи, смію припустити, раз ти засиділася так пізно?

Губи Верни стиснулися в смужку. Але перш ніж вона встигла вибухнути гнівною тирадою, сестра Дульче, скориставшись можливістю, просунула голову в двері.

— Я щойно закінчила обробку сьогоднішніх доповідей, аббатиса. Чи не бажаєте отримати їх зараз? З попередніми ви, мабуть, уже закінчуєте?

Верна з мерзенною усмішечкою ткнула пальцем в гору паперів на столі. Сестра Дульче ледве помітно здригнулась. Її проникливі очі пробігли по кімнаті, на мить затримавшись на Уоррені. Потім вона пройшла в кабінет і пригладила сиве волосся жестом, що означав покірність долі.

— Можу я чимось допомогти, аббатиса?

Верна розвела руки над столом. — Так, сестра, ще як можете! У цій справі ваш досвід буде просто незамінний. — Верна простягнула їй один з документів. — Я хочу, щоб ви негайно вирушили на конюшню. У нас там виникли неприємності, і джерело їх оповите таємницею.

Сестра Дульче розцвіла.

— Неприємності, аббатиса?

— Так. Схоже, пропало кілька коней. Сестра Дульче, трохи нахилившись, знизила голос і промовила у властивій їй поблажливій манері:

— Якщо я правильно пригадую доповідь, про яку ви говорите, аббатиса, коні вночі злякалися чогось і втекли. Нічого страшного, скоро вони самі повернуться.

— Так, звичайно, сестра. Але все ж я хочу, щоб майстер Фінч пояснив, яким чином коні примудрилися зламати стіну і чому вони до цих пір не знайдені.

— Прошу вибачення, аббатиса? — Верна підняла брову в глузливому подиві.

— Адже ми живемо на острові, чи не так? Куди вони могли зникнути з нього?

Варта на мосту не бачила їх. У всякому разі, у мене немає доповіді про цю подію. В цю пору року рибалки від зорі до зорі ловлять рибу, і тим не менше ніхто з них не бачив перепливаючих річку коней. То де ж вони?

— Ну, не знаю… Можливо… — Верна холодно посміхнулася:

— Можливо, майстер Фінч раніше продав їх, а нам сказав, що вони втекли, щоб приховати крадіжку? Сестра Дульче випросталась.

— Аббатиса, ви, звичайно ж, не хочете звинуватити… — Верна схопилася, грюкнувши долонею по столу.

— Упряжі теж немає. Вона що, теж втекла вночі? Або коні самі себе загнуздали, перед тим як пробігтися?

Сестра Дульче зблідла.

— Я… Ну, я… Я піду перевірю…

— Ви негайно підете на конюшню і скажете майстру Фінчу, що, якщо коні не будуть знайдені до наступної перевірки, їх вартість, як і вартість упряжі, буде вирахувано з його платні!

Сестра Дульче квапливо вклонилася і вилетіла з кабінету. Коли двері за нею зачинилися, Уоррен посміхнувся: