— Я не менше від інших хочу, щоб вбивці були знайдені, — вимовив Далтон. — Однак як законник я пов'язаний даними мною клятвами дотримуватися закону і зобов'язаннями знайти справжнього винуватця і не можу просто взяти і огульно звинуватити першого-ліпшого лише для того, щоб задовольнити громадську думку. Я пам'ятаю, як ви колись застерігали мене від подібних дій. — Остання фраза призначалася спеціально для сторонніх вух.

Побачивши, що Хільдемара готова заперечувати проти найменшої відстрочки, Далтон тихо додав не без дещиці чорного гумору:

— Було б не тільки неправильним поспішати і помилково звинувачувати невинних, необхідно ще враховувати варіант, що ми їх поспішно звинуватимо і засудимо, а Мати-сповідниця раптом побажає прийняти сповідь і виявить, що ми засудили невинних. І тоді наша некомпетентність цілком справедливо стане очевидною не тільки Матері-сповідниці, але також Суверенові і Директорам.

Далтон хотів бути абсолютно впевнений, що вони добре зрозуміли ризик цієї затії, а тому продовжив:

— Однак буде ще гірше, якщо ми засудимо цих людей до смерті і виконаємо вирок до того, як Мати-сповідниця ознайомиться із справою. Тоді вона може втрутитися з власної волі, причому так, що це призведе не тільки до зміни уряду, але і до того, що в покарання вище керівництво піддасться впливу її магії.

Після цієї короткої, але протвережуючої репліки Бертран з Хільдемарою досить довго сиділи мовчки, витріщивши очі.

— Так, звичайно, Далтон. Безумовно, ти правий, — після тривалої паузи промовив Бертран, розчепіривши пальці, як риба плавники. — Я зовсім не хотів, щоб мої слова були сприйняті таким чином. Як міністр я не можу дозволити, щоб когось хибно звинуватили. Я ні за що не допущу подібного. Це було б не тільки жахливою несправедливістю стосовно хибно звинувачених, але й дозволило б істинним винуватцям уникнути правосуддя і знову вбивати.

— Але мені здалося, що ви вже практично готові назвати імена вбивць? — В голосі Хільдемари знову задзвеніли загрозливі нотки. — Я стільки чула про ваші таланти, що схильна думати, що ви просто перестраховуєтеся. Адже напевно старший помічник міністра подбає, щоб торжество справедливості здійснилося як можна скоріше? Народ захоче знати, що міністр культури гідний займаної посади. І всі повинні побачити, що він плідно довів цю справу до кінця.

— Вірно. — Бертран свердлив дружину поглядом до тих пір, поки вона не відкинулася на спинку стільця. — Але ми бажаємо справедливого розгляду.

— Варто також додати, що йдуть розмови про якусь хакенську дівчину, яку нещодавно згвалтували, — додала Хільдемара. — Чутки про згвалтування завжди поширюються швидко. І люди вважають, що ці два злочини пов'язані.

— До мене ці чутки теж доходили, — зітхнув Далтон. — Це жахливо.

Варто було б здогадатися, що до Хільдемари ці відомості так чи інакше дійдуть, і вона побажає, щоб і це питання теж було вирішене. Далтон був готовий і до такого варіанту, але сподівався, що вдасться якось обійти це питання.

— Хакенська дівчина? А хто сказав, що вона не бреше? Може, вона просто намагається таким чином прикрити позашлюбну вагітність і заявляє про згвалтування лише для того, щоб викликати співчуття у подальшому?

Бертран вмочив у гірчицю шматочок свинини.

— Її імені ще ніхто не назвав, але, наскільки я чув, вважають, що згвалтування мало місце. Її ім'я намагаються з'ясувати, щоб доставити її до судді.

Бертран, насупившись, багатозначно дивився на Далтона, поки не переконався, що той розуміє, про кого йде мова.

— Люди бояться, що це не тільки правда, але і що згвалтували її ті ж, хто вбив Клодін. Побоюються, що одні й ті ж злочинці вже здійснили два злочину і на цьому не зупиняться.

Бертран сунув шматок свинини в рот. Стейн, повільно жуючи хрустку яловичину, уважно прислухався до розмови з усезростаючою відразою. Вже він би напевно швидко з усім розібрався з допомогою меча. Далтон би теж так поступив, будь все так просто.

— Саме тому злочин має бути розкритий. — Хільдемара знову присунулася ближче. — Люди повинні знати, хто винен.

Віддавши такий недвозначний наказ, вона випросталася на стільці.

— Я знаю тебе, Далтон, — стиснув Бертран плече помічника. — І знаю, що ти просто не хочеш завчасно заявляти про розкриття злочину з притаманною тобі скромності, але також знаю напевно, що ти його вже розкрив і незабаром оголосиш імена вбивць. Причому ще до того, як люди зацькують нещасну хакенську дівчинку і потягнуть її до судді. Після того, що їй цілком очевидно довелося пережити, було б несправедливо піддавати її ще більшим приниженням.