— Дякую вам, лейтенанте!

— Там, у кінці провулка, — вказала кудись за плече Беати лейтенант, — прямо біля бастіону, знайдеш купи гною. Забери звідси свою сумку і викинь її туди з усім вмістом.

Беата ошелешено мовчала. У сумці мамині черевики. Вони дорогі. Мати з батьком роками збирали гроші на їх покупку. І подарунки від друзів. Вона насилу стримувала сльози.

— Їжу, що дав мені з собою Інгер, теж викинути, лейтенант?

— Їжу теж.

Беата знала: раз андерка наказує, значить, так потрібно, і вона повинна підкоритися.

— Так, лейтенанте. Можу я йти, щоб виконати ваш наказ?

Жінка деякий час вивчаюче дивилася на дівчину.

— Це заради твого ж блага, Беата, — дещо м'якше сказала вона. — Всі ці речі — з твого колишньою життя. Тобі не піде на користь, якщо щось буде нагадувати тобі про нього. І чим швидше ти його забудеш, включаючи їжу, тим краще.

— Так, лейтенанте, я розумію. — Беата змусила себе говорити рішуче. — А лист, мем? Можу я зберегти лист, що прислав зі мною Інгер?

Лейтенант Ярроу подивилася на лежачий перед нею сувій. Потім згорнула його і простягнула дівчині.

— Оскільки це рекомендаційний лист, а не пам'ять про колишнє життя, можеш його залишити. Ти його заслужила роками бездоганної служби в цієї людини.

Беата торкнула шпильку, яка скріплювала воріт її сукні. Ту саму, з спіральною головкою, що їй повернув Несан. Батько подарував її, коли Беата була підлітком, перед тим як помер від лихоманки. Вона втратила її, коли міністр і та скотина, Стейн, зірвали її і кинули в коридорі, щоб розстебнути їй плаття.

— А шпилька, лейтенант? Її мені теж викинути? Оскільки Беата дивилася, як батько робить цю простеньку шпильку, він пояснив дочці, що ця шпилька показує, що все в світі взаємопов'язане, навіть якщо тобі цього не видно з того місця, де ти стоїш, але якщо ти підеш уперед, то в кінцевому підсумку доберешся до мети. Батько велів їй ніколи не відмовлятися від мрії, і якщо вона все зробить як слід, то мрії здійсняться, нехай навіть після смерті, де самі добрі духи виконають твої мрії. Беата знала, що це лише дитяча казка, але вона їй подобалася.

Лейтенант, примружившись, подивилася на шпильку.

— Так. Відтепер народ Андера забезпечить тебе всім необхідним.

— Так, лейтенант. Я з нетерпінням чекаю можливості добре послужити йому, щоб віддячити за ту можливість, яку він мені надав.

Жорсткі риси жінки пом'якшила посмішка.

— Ти кмітливіша багатьох рекрутів, що сюди приходять, Беата. І чоловіків, і жінок. Ти швидко схоплюєш і приймаєш те, що від тебе вимагають. Це відмінна якість. — Лейтенант встала з-за столу. — Думаю, що після належної підготовки з тебе вийде непоганий командир. Можливо, сержант. Підготовкатрохи складніша, ніж рядового складу, але якщо впораєшся, через пару тижнів будеш командувати відділенням.

— Командувати відділенням? Через пару тижнів?

— В армії це неважко, — знизала плечима лейтенант. — Упевнена, що це набагато простіше, ніж навчитися ремеслу м'ясника.

— Ми будемо вчитися воювати?

— Так. Але, хоча це і важливо як основа, вміння битися по більшій частині лише тривіальна і застаріла функція армії. Колись армія була притулком для екстремістів. Фанатизм вояк душить суспільство, яке вони повинні захищати. — Вона знову посміхнулася. — Тепер основною вимогою є наявність мізків, і жінки куди як краще відповідають цьому. За наявності Доміні Діртх в мускулах немає потреби. Ця зброя сама по собі сила, до того ж непереможна. Жінки мають вроджене співчуття, потрібне для офіцерів. Тому приклад те, що я пояснила тобі, чому тобі необхідно позбутися старих речей. Чоловіки не обтяжують себе поясненнями, коли вимагають від підлеглих виконання якогось наказу. Командування людьми вимагає делікатності у поводженні з підлеглими. Жінки привнесли з собою цілісність у ту структуру, що колись була лише диким братством руйнівників. Жінки, що захищають Андер, користуються тою повагою, якої гідні. Ми допомагаємо армії вносити посильну лепту в розвиток нашої культури, тоді як раніше армія, навпаки, загрожувала їй.

Беата подивилася на меч, що висів на стегні лейтенанта Ярроу.

— Я теж буду носити меч?

— І меч, і все інше, Беата. Мечі створені для того, щоб ранити супротивника, і тебе навчать з ним поводитися. Ти станеш цінним бійцем Двадцять третього полку. Ми пишаємося тим, що служимо під проводом Бертрана Шанбора, міністра культури.

Двадцять третій полк. Саме в нього, на думку Інгера, їй і треба було поступити на службу — в Двадцять третій полк. Саме це свідчив напис над воротами.

Двадцять третій полк був тим військовим підрозділом, який обслуговував Доміні Діртх. Інгер говорив, що солдати, які обслуговують Доміні Діртх, мають найкращу службу та їх поважають більше за всіх. Він назвав їх елітою.

Беата подумала про Інгера, але ці спогади вже здавалися далекими. Коли вона зібралася йти з Ферфілда, Інгер ласкаво взяв її за руку, змушуючи обернутися. Він сказав, що, на його думку, якийсь чоловік у маєтку образив її, і запитав, чи вірне його припущення. Беата лише кивнула. Тоді він запитав, хто цей чоловік. І Беата розповіла йому всю правду.

Відкашлявшись, Інгер сказав, що ось тепер-то нарешті зрозумів, чому їй так необхідно виїхати. Інгер, напевно, був єдиним андерцем, який повірив їй. І котрий її любив.

Інгер бажав їй добра.

— Ще раз, — наказав капітан.

Беата, будучи першою в строю, підняла меч і кинулася вперед. Вона встромила клинок в підвішений на мотузці солом'яний муляж людської фігури. На сей раз їй вдалося увігнати його прямо в стегно.

— Відмінно, Беата! — Вигукнув капітан Тольберт. Він завжди хвалив новобранців, якщо був задоволений їхніми досягненнями. Беаті як хакенці таке відношення здавалося дивним.