Коли Річард дивився на гостей, багато з них, особливо чоловіки, відводили погляд. А ось жінки — ні. Велика удача — судячи з того, як вони грали йому оченятами, — що Келен не ревнива. До Дю Шайю вона насправді не ревнувала зовсім, відмінно знаючи, що та лише кепкує над ним. Однак Річард знав, що йому ще належить пояснюватися з приводу того абсолютно невинного давнього купання з Дю Шайю.

Виявилося досить скрутним пояснювати що б то не було Келен, коли навколо практично постійно юрмилися люди. Навіть коли вони спали, їх охороняли мечники, а тепер ще й д'харіанські солдати. Не надто інтимна обстановка, а про романтику і говорити не доводиться. Річард вже почав забувати, що вони з Келен одружені, настільки давно їм не доводилося побути наодинці.

Однак у порівнянні з тим, що ще належить, ці незручності здавалися незначними. Думки про те, що через розгулюючих на свободі шимів гинуть люди, не надто сприяли близькості.

Сидячи зараз поруч з Келен і дивлячись, як світло ламп відбивається в її зелених очах і грає в волоссі, як густі каштанові пасма струмують по її шиї, Річард раптом згадав про те, як кілька тижнів тому в останній раз займався з Келен любов'ю в будинку духів. Згадував її ніжне голе тіло. Ця картина постала перед його уявним поглядом як наяву.

Келен кашлянула.

— Він задав тобі питання, Річард, — шепнула вона.

— Що? — Моргнув Річард.

— Міністр Шанбор задав тобі питання. Річард повернувся до міністра:

— Прошу вибачення, задумався. Про одну важливу справу.

— Нічого страшного, — усміхнувся міністр Шанбор. — Я просто поцікавився, де ви виросли.

Раптово Річард згадав те, що, здавалося, давно забув: як він боровся зі своїм старшим братом. Зведеним братом Майклом. Він тоді так насолоджувався їх спільними іграми. Веселий був час.

— О, ну як вам сказати… Там, де бували гарні бійки.

— Гадаю… Вважаю, у вас був хороший вчитель. — Міністр явно підбирав слова.

Пізніше, коли вони виросли, зведений брат здав Річарда Даркену Ралу. Майкл зрадив багатьох. Через зраду Майкла загинуло чимало невинних людей.

— Так, — кивнув Річард. Спогади стали стіною між ним і міністром. — У мене дійсно був хороший вчитель. Минулої зими я наказав відрубати йому голову.

Міністр зблід.

Річард знову обернувся до Келен.

— Відмінна відповідь, — прошепотіла вона, ховаючи усмішку і прикриваючись серветкою, щоб її не можна було почути за грою розташованої перед столом арфянки.

Пані Шанбор, яка сиділа по іншу руку від Келен, навіть якщо і чула слова Річарда, то не подала виду. Далтон Кемпбелл поруч з міністром вигнув брову. Дружина Кемпбелла, Тереза — мила жінка, на думку Річарда, — не чула нічого. Коли Далтон пошепки передав їй слова Річарда, її очі розширилися, але скоріше від захвату, ніж від жаху.

Келен попередила його, що ці люди визнають силу, і порадила, якщо він хоче домогтися співробітництва, налякати, а не пропонувати вигоди.

Міністр, тримаючи в руці шматок м'ясного рулету в червоному соусі, який стікав йому на пальці, явно бажав перевести розмову в більш безпечне русло.

— Чи не бажаєте покуштувати м'яса, лорд Рал? — Запропонував він.

Річарду здавалося, що м'ясна зміна триває уже биту годину. І він вирішив сказати міністру чисту правду.

— Я бойовий чародій, міністр Шанбор. І як і мій батько, Даркен Рал, не їм м'яса. — Річард зробив паузу, щоб переконатися, що його слухають всі сидячі за столом. — Бачте, чарівники повинні у своєму житті дотримуватися рівноваги. І відмова від м'яса врівноважує вчинені мною вбивства.

Арфістка взяла фальшиву ноту. Всі інші затамували подих.

— Я впевнений, — порушив мертву тишу Річард, — що вам вже відома зроблена мною для Серединних Земель пропозиція приєднатися до нас. Умови висунуті чесні і рівні для всіх. Ваші представники напевно вже повідомили вам про них. Якщо ви приєднаєтеся добровільно, ваш народ буде прийнятий з радістю. Якщо ви виступите проти нас… Що ж, якщо ви відмовитеся, то ми прийдемо і завоюємо вас, і тоді умови будуть жорсткими.

— Мені так і сказали, — кивнув міністр.

— І вам повідомили, що я повністю підтримую Магістра Рала? — Вступила в розмову Келен. — Вам відомо, що я раджу всім країнам приєднатися до нас?

— Так, Мати-сповідниця, — злегка нахилив голову міністр. — І будь ласка, не сумнівайтеся, що ми високо цінуємо вашу мудру пораду.

— Чи треба це розуміти так, що ви маєте намір приєднатися до нас в нашій боротьби за свободу, міністр?

— Ну… Бачте, Мати-сповідниця, все не так просто.

— Чудово, — вимовив Річард, почавши підніматися. — Значить, я зустрінуся з Сувереном.