Річард глянув у вікно. Світло, яке лилося з численних вікон відмінно висвітлювало територію. Гарне місце. І дуже мирне.

— Погано навчені діти, — сказав він. — Я теж цього не розумію. Хіба що, як сказала та дівчинка на кордоні, сержант Беата: достатньо однієї людини, щоб задзвонити в Доміні Діртх. Може, їм не потрібно витрачати величезні кошти на утримання великої армії, коли все, що потрібно, — це кілька солдатів на кордоні, які орудують з Доміні Діртх. Зрештою, тобі не гірше за інших відомо, які кошти потрібні на утримання значної армії. Військо потрібно кожен день годувати. Саме тому Джеган сюди і направляється. Може, Андеру просто немає необхідності витрачати кошти на військо.

— Може, — кивнула Келен. — Я знаю, що у міністра культури є давня традиція мати особисту годівницю — від лихварів, торговців та інших, які таким чином проштовхують потрібні їм рішення. Утримання великої армії обходиться дорого навіть для багатої країни. Але я думаю, за настільки швидким скороченням і розкладанням місцевої армії стоїть щось більше.

— Ну так що ти вирішила? Голосування або захоплення? Вона подивилася йому в очі:

— Я як і раніше проти голосування.

— Ти ж знаєш, що постраждають люди. Загинуть. Безкровно це не обійдеться. Можливо, нам доведеться вбивати їх солдат — таких, як та сержант Беата біля Доміні Діртх. Хоч вони ще майже діти, але вони напевно спробують перешкодити нам захопити Доміні Діртх і загинуть. Ми не можемо дозволити їм утримувати контроль над Доміні Діртх. Ми повинні заволодіти цією зброєю, якщо хочемо, щоб наша армія увійшла сюди. І не можемо ставити наше військо під удар цих штуковин.

— Але магія зникає.

— Вони задзвонили тиждень тому. І люди, що знаходилися перед ними, загинули. Вони як і раніше діють. Ми не можемо розраховувати на те, що вони не спрацюють. Так що або ми атакуємо, або дозволяємо їм робити те, що пропонує міністр: даємо можливість їх народу самому вирішити свою долю. Але навіть якщо щось піде не так, ми як і раніше зможемо вдатися до допомоги наявних в нашому розпорядженні військ. Коли настільки багато поставлено на карту, я, якщо потрібно, не вагаючись ні секунди дам команду атакувати. Занадто багато життів перебуває під загрозою.

— Вірно. У нас завжди залишається в запасі цей варіант.

— Але є дещо не менш важливе, що ми не повинні випустити з уваги. Можливо, найважливіше.

— Що саме? — Запитала Келен.

— Шими. Саме через них ми тут, не забула? І ця затія з голосуванням цілком зможе спрацювати на нашу користь в проблемі з шимами.

— Це яким чином? — Скептично поцікавилася Келен.

— Нам потрібно перетрусити бібліотеку. Якщо ми зможемо знайти відомості, як зупинити шимів — наприклад, з'ясувати, як це зробив у свій час Йозеф Андер, — то зможемо вигнати їх до того, як стане занадто пізно для магії. Ти ж не забула про метеликів-Ігрунів і все інше, а?

— Ну звичайно ж, ні!

— А ще твоя могутність сповідниці, магія Дю Шайю, чарівні узи… В відсутність магії Джеган може легко здобути перемогу. Без неї небезпека Ордена зростає в багато разів. Без магії ми з тобою такі ж люди, як і всі інші, практично безпорадні. Немає місця небезпечніше, ніж світ, де немає магії. За ці чотири тижні ми, можливо, знайдемо потрібні відомості про шимів. А поїздки по країні для розмов з народом про майбутнє голосування — відмінне прикриття для нашої основної справи. Мені здається ризикованим повідомляти цим людям, що магія зникає. Краще тримати їх в напрузі. — Річард присунувся ближче. — Келен, шими, напевно, найважливіша частина в цій справі. А затія міністра дасть нам час на пошуки. Я вважаю, нам потрібно погодитися на всенародне голосування.

— Я як і раніше не згодна, але раз ти хочеш спробувати… — Вона стиснула пальцями перенісся. — Повірити не можу, що погоджуюся на це! Що ж… я довіряюся твоїй думці, Річард. Адже ти, врешті-решт, Магістр Рал.

— Але моє рішення залежить від твоєї поради.

— Ти ще й Шукач.

— У мене немає з собою меча, — посміхнувся він.

— Ти вже завів нас занадто далеко, — посміхнулася Келен. — Раз ти кажеш, що треба спробувати, то так тому і бути, але мені як і раніше це не подобається. Однак щодо шимів ти правий. Вони — наша найперша проблема. І ця безглузда затія можливо допоможе нам знайти і вирішити завдання з шимами.

Річард зрадів згоді Келен, але мотиви її серйозного опору насторожували. Взявшись за руки вони повернулися до столу. Міністр з дружиною і Далтон Кемпбелл встали.

— У нас є умови, — повідомив Річард.

— Які? — Запитав міністр.

— Наші люди будуть стежити за всією процедурою від початку і до кінця, щоб не було шахрайства. Голосування пройде скрізь одночасно, щоб ніхто не міг встигнути поїхати в інше місце і проголосувати ще раз. Народ збереться в містах і селищах, і кожен проставить на папері знак: кружок, якщо хочуть об'єднання з нами, і хрест, який залишає їх в жорстоких іклах долі. Наші люди будуть також стежити за підрахунком голосів, щоб ми знали, що все пройшло чесно.

— Відмінні пропозиції! — Посміхнувся міністр. — Готовий підписатися під кожною з них.

— І ще одне, — нахилився Річард до андерця.

— Що саме?

— У голосуванні візьмуть участь усі. Не тільки андерці, але і хакенці. Вони теж жителі цієї країни, як і андерці. І їх доля теж залежить від результатів голосування. Раз вже буде голосування, то участь у ньому візьмуть всі жителі Андера.

Пані Шанбор і Далтон Кзмпбелл перезирнулися. Міністр розвів руками, і посмішка його стала ще ширше.