Крім того, безліч доповідей і повідомлень про загибель людей. Народ по всій країні був наляканий низкою таємничих смертей. Пожежі, утоплення, падіння з висоти. Сільські жителі, налякані якимись нічними тваринами, стікалися в пошуках порятунку в міста.

Городяни, втім, гинули при таких же обставинах і були налякані не менше. У пошуках порятунку вони залишали міста і їхали в села.

Далтон лише головою похитав, дивуючись людської дурості. Він склав паперу в стос і вже підніс їх до полум'я свічки, як раптом йому прийшла в голову думка. Далтон завмер. А потім прибрав папери від вогню.

Дещо зі сказаного колись Франкою навело його на одну думку.

Ці папірці можуть ще стати в нагоді. Далтон прибрав їх у стіл.

— Милий, ти ще працюєш?

Зачувши знайомий голос, Далтон підняв голову. Тереза в приголомшливій рожевій сукні, якої Далтон раніше не бачив, впливла в кабінет.

— Тесс, сонечко! — Посміхнувся він. — Що привело тебе сюди?

— Я прийшла, щоб застукати тебе з коханкою. Я…. Що?!

Вона пройшла повз стіл і втупилася у вікно. Зелений оксамитовий пояс стягував талію, підкреслюючи округлості фігури. Далтон уявив на місці поясу свої руки.

— Минулої ночі мені було так самотньо, — поскаржилася Тереза, дивлячись на людей на галявинах.

— Знаю. Пробач, але мені потрібно було ознайомитися з повідомленнями…

— Я подумала, що ти був з іншою жінкою.

— Що?! Тесс, але ж я послав тобі записку, пояснюючи, що мені потрібно попрацювати.

Вона повернулася до нього:

— Коли ти прислав записку, що затримаєшся допізна, я ні про що таке не подумала. Ти кожен день працюєш допізна. Але коли я прокинулася майже вдосвіта, а тебе поруч не було… Ну, я була впевнена, що ти в ліжку іншої жінки.

— Тесс, я ні за що…

— Я подумала піти і запропонувати себе Магістрові Ралу, просто в помсту, але у нього є Мати-сповідниця, а вона куди красивіше мене. І зрозуміла, що він лише посміється наді мною і відішле геть. Так що я одяглася і прийшла сюди тільки лише для того, щоб потім сказати тобі, що знаю, що ти зовсім не працюєш, що ти збрехав мені, а насправді тебе тут немає. Але виявила тут натовп твоїх гінців, ніби вони на війну зібрались. І побачила тебе, що віддає накази і вручає документи. Ти і правда працював. Я спостерігала за тобою деякий час.

— Чому ж ти не ввійшла?

Тереза нарешті ковзнула до чоловіка і примостилася у нього на колінах. Обвивши руками його шию, вона заглянула Далтону в очі.

— Не хотіла заважати тобі, поки ти був зайнятий.

— Ти мені не заважаєш. Ти — єдина в моєму житті, що мені ніколи не може перешкодити.

— Мені було соромно признатися тобі, що я подумала, ніби ти мене обманюєш. — Вона кокетливо повела плечима.

— Тоді навіщо ж ти зараз в цьому зізналася? — Тереза поцілувала його так, як уміла цілувати тільки вона: гаряче і палко. А потім відсунулася і посміхнулася, помітивши, що Далтон заглядає їй за декольте.

— Тому що я люблю тебе! — Шепнула вона. — І нудьгую без тебе. Мені тільки що принесли нове плаття. І я подумала, що воно, можливо, допоможе мені заманити тебе до мене в ліжко.

— По-моєму, ти набагато красивіша Матері-сповідниці! Розплившись в усмішці, Тереза цмокнула його в лоб.

— Як щодо того, щоб ненадовго піднятися додому? Вона піднялася, і Далтон поплескав її по спині.

— Я скоро прийду.

Енн глянула нишком і побачила, що Алессандра спостерігає, як вона молиться. Попередньо Енн поцікавилася у сестри Тьми, чи не стане та заперечувати, якщо вона помолиться перед тим, як почати їсти.

Алессандра здивувалася, але відповіла:

— Та ні, з чого б?

Сидячи на голій землі в своєму похмурому наметі, Енн ревно молилася. Вона заглибилася у світ Творця майже так само, як зазвичай відкривала себе своєму Хань. Світло наповнило її радістю. Вона відчула в серці спокій і подякувала Творцеві, за все, що в неї є, тоді як іншим доводиться куди гірше.

Вона молилася, щоб Алессандра відчула хоча б промінчик теплого Світла і відкрила йому своє серце.

Закінчивши, Енн потягнулася, наскільки дозволяли ланцюги, і поцілувала перстень в знак відданості Творцеві, з яким вона була символічно повінчана.

Енн знала, що Алессандра напевно пригадає те почуття, яке не піддається опису, коли принести молитву Творцеві, коли ти від усього серця дякуєш тому, хто дав тобі душу. У житті кожної сестри бували моменти, коли вона потай тихенько плакала від щастя від спілкування з Творцем.

Енн побачила відблиск цього почуття, коли Алессандра чисто рефлекторно ледь не піднесла палець до губ.

Для сестри Тьми такий жест — зрада Володаря.

Алессандра присвятила даровану їй Творцем душу служінню Володареві Підземного світу. Сиріч злу. Енн не могла собі уявити, що б такого міг запропонувати Володар, заради чого варто було пожертвувати радістю подячної молитви Отцю всього сущого.