На одних таких зборах піонервожата Аракс, виблискуючи своїми чорними очима, запитувала піонерок:

– Ну, скажіть, яка ж може бути ферма без огорожі? Сарай з усіх чотирьох боків відкритий. Хіба можна в такому приміщенні птахів розводити? Вилупляться пташенята – що ж, ви їх у сараї триматимете? Вийдуть, а тут їх худоба затопче ногами…

– Кішки тягатимуть! – пролунав чийсь тоненький голосок.

– Хіба тільки кішки? Якщо огорожі не буде, то й лисиці занадяться!

– Так, але з чого ж ми зробимо огорожу? – запитала одна піонерка. – Лісу у нас немає, а хто нам дасть залізо?… – Помовчавши хвилинку, вона додала: – Самий очерет у нас. Може, з очерету?…

– Ні, корови поламають, – заперечила Аракс. – Давайте краще живу огорожу зробимо. Ростиме, густішатиме… високою стане!

– Живу? Яку це – живу? – загули піонерки.

– Звичайну… З тернику. Викопаємо навколо сарая рівчак і посадимо.

– А де ж ми терник візьмемо?…

– Грикор знає, він нам покаже… Грикоре, – запитала Аракс у хлопчика, який саме зайшов, – де терник росте? Багато тернику?…

Грикор одразу догадався, навіщо потрібен терник, і відповів їм неквапливо і серйозно:

– Терник? Скільки хочете! Багато. Але нелегко його вирити і знову посадити.

– А ти що думаєш – у піонерок мого загону сил не вистачить? – розсердилася Аракс. – Ти нам тільки місце покажи і скажи, як треба викопувати, щоб коріння не попсувати.

– Ого! Все їй покажи та розкажи! Може, хочеш всю роботу на мене покласти?

– Ні, доставити ми самі зможемо Обв’яжемо вірьовками й дотягнемо, як хмиз. Ти нас тільки поведи на Далі-Даг, покажи, де росте.

Грикор люб’язно вклонився.

– Радий допомогти, – з жартівливою шанобливістю сказав він. – Тільки нехай кожна з вас візьме по кирці і по вірьовці. Ходімо!

***

Надвечір, вийшовши з сарая, дід Асатур зупинився біля дверей і зірким оком окинув колгоспні поля: чи не забрела куди худоба?

На схилі гори, біля верхнього краю села, знялась хмара куряви Вона росла і наближалась.

Старий приклав долоню дашком до лоба.

«Що це? – здивувався він. – Чого це сьогодні так рано овець додому женуть?»

Курява наближалася, але її підняли не вівці. Кілька десятків школярів з Аракс і Грикором на чолі тягли за собою колючі кущі тернику.

Струсивши з себе пилюку, школярі, не відпочиваючи, взялися до роботи: одні рили рівчак, інші обережно опускали в нього корені тернику і дбайливо засипали їх землею. Потроху навколо сарая виростала густа жива огорожа.

В розпалі роботи до дітей підійшли Баграт і Арам Михайлович. За ними йшов Камо.

– А знаєш, – сказав голова колгоспу вчителеві, – в них дещо виходить. Але ферму я оформлю лише тоді, як з’являться пташенята.

– А до того часу? – занепокоївся Камо.

– До того часу тільки корм видам… авансом. Більше нічого.

– А трудодні працівникам? – жартома запитав Арам Михайлович.

– Що? Трудодні? Поки пташенят на власні очі не побачу, ніяких трудоднів! – удавано серйозно відповів Баграт.

У КОЛГОСПНОМУ САРАЇ

«Коли ж вилупляться пташенята? Чи не захолонуть яйця?…» – тільки ці думки і хвилювали Асмік.

До другої години дня в сараї чергував і стежив за поведінкою квочок Грикор, який учився на другій зміні. Після уроків одразу ж заступала Асмік, приходячи в сарай просто з школи. Тут вона залишалася до вечора, тут і уроки готувала. Але Асмік доглядала квочок не сама. Піонерська організація школи щодня присилала їй на допомогу дівчат.

За Асмік в сарай прибігала мати.

– Ох, осліпла б я, доню! Адже ж ти сидиш тут голодна… Чому не приходиш обідати? – хвилювалась вона.

Однак, зрозумівши, що дочку так чи інакше від інкубатора не одірвати, хоч-не-хоч бігла додому, щоб принести їй обід.

Якось, принісши в сарай обід для Асмік в казанку, загорнутому, щоб не вихолов, у кілька рушників, Анаїд побачила таку картину: дочка з подивом розглядає квочку, яка залишила гніздо і дзьобом та крилами ворушить в ньому яйця.

– Оце так курка! – дивувалась дівчинка. – Усі яйця поб’є!… Заспокойся, заспокойся, сядь! – умовляла вона квочку.

– Не хвилюйся, доню, – з усмішкою сказала мати, – так вони всі роблять. Вони ж матері, і на шкоду своїм пташенятам нічого не зроблять. Зажди трохи – і побачиш, що кожна квочка по кілька разів на добу перевертає яйця в гнізді.