Діти посміялися з Грикорового оповідання, але так і не зрозуміли, вигадав він все де чи насправді миші крадуть яйця.

ХВИЛЮВАННЯ

– Завтра чекатимемо лисух. Завтра – двадцять перший день, – сказав Камо.

– А можуть і не вилупитися, – заперечив Армен. – Вони відрізняються від свійських курей.

– Чим відрізняються? – запитав Камо – Асмік. ти раніше не виводила лисух?

– Ні, – похитала головою Асмік.

– Чим відрізняються? – перепитав Армен. – А тим, що лисухи зовсім не курячого роду. Вони належать, за прийнятою в науці класифікацією птахів, до ряду журавлиних, родини пастушків. А кури до родини справжніх курячих.

– Ого, яка вченість! Та ти став справжнім птахівником, – засміявся Камо.

– Аякже! Якщо ми вже влаштовуємо птахівницьку ферму, треба й літературу відповідну читати… Значить, я й говорю: важко сказати, коли вилупляться лиски. Про це я нічого не знайшов навіть у Брема,

***

Цілу ніч діти хвилювались. Камо ліг, але не міг заснути. Серед ночі він одягнувся і прийшов до сарая. Грикор ще не спав.

– Ну як, ще не вилуплюються? – запитав Камо.

– Ні, щойно перевіряв.

Рано-вранці Асмік, Камо і Армен уже були в сараї.

– Ні, ще жодне яйце не проклюнуте!

– Вночі, – сказав Грикор, – я знову підслухав, як кури розмовляли. Солоденькими голосочками своїх курчат кликали: «Виходьте, курчатка, двадцять перший день настав… Час, виходьте, дітки!» А курчата з яєць відповідають: «Хто ви такі, що нас кличете? Ми голос своїх матерів знаємо, ви не наші мами…»

Але дітям було не до сміху.

– Досить жартувати! – сказав Камо. – Якби нам довідатись точно, на який день виходять з яєць лисухи?

Подзвонили районному агрономові – здивувався; районному птахівникові – і той не знає…

Так, в тривозі, прожили діти ще один день. Пташенят все нема та й нема!

Грикор навіть жартувати перестав.

– Казав я вам, – докоряв він товаришам, – що бовтунів наробимо! Треба було, як я радив зварити та з’їсти. Даремно яйця зіпсували!

Грикор вийняв яйце з-під квочки, підніс до вуха і потрусив.

– Убив курчатко! – з криком повисла на руці у нього Асмік. – Хіба можна так сильно трусити?… Дай мені!

Асмік відняла яєчко у Грикора і почала роздивлятися його на світло:

– Погляньте, в ньому курча… Бачите, яке воно темне? Це від курчати темне.

– Ану, послухай, дихає воно? – запитав Грикор.

– Швидше покладіть яйце назад – охолоне! – занепокоївся Армен.

Минула ще одна ніч, тривожна і довга. Здавалося, і ранок не надійде.

На зорі вся група юних натуралістів уже була в сараї. Вони обережно підняли квочок і оглянули яйця. Та жодне не було пробите. А вже двадцять другий день.

Всі були так засмучені і розчаровані, що цього дня ледве чи розуміли, про що розповідали вчителі в школі. «Чому ж так запізнюються водяні курочки?» – ця думка тільки й турбувала дітей.

Увечері вони знову зібралися в сараї. Там уже були мати Асмік і Грикор.

Грикор обстругував долотом якусь колоду, видовбуючи в ній ямку.

– Що це ти робиш? – здивувався Камо, але, не чекаючи відповіді, запитав про інше: – Курчата не вилупились?

– Що роблю?… Для курчат ванну готую. Ви все: «вилупились, вилупились!» Куди поспішаєте? Напевне вилупляться. Їм поспішати нема куди. Підождуть, поки ванну зроблю, а то де ж їм купатися?

– Не зіпсувалися ж усі яйця! – прикро сказав Камо. Він був найбільш запальний і нетерплячий.

Мати Асмік, що сиділа на стільці біля одного з інкубаторів із в’язанням у руках, стала заспокоювати дітей.

– Коли кажуть, що курка двадцять один день на яйцях сидить, це не значить, що в усіх однаково, день у день вилупляться пташенята. Привезла я з радгоспу яйця племінних курей- з них курчата вилупились на двадцять третій день. І птахівник говорив, що в племінних курей курчата вилуплюються пізніше, ніж у звичайних.

– Ну, а водяні кури – хіба не племінні? Клянусь їхніми лисими головами – племінні! – втрутився Грикор, довбаючи колоду.

– Може, квочки погано сидять і яйця охолонули? – запитала Асмік.

– Таке буває, – підтвердила Анаїд. – Якщо квочка часто залишає гніздо, щоб поїсти, яйця можуть охолонути.

– А ми їх дуже часто годуємо – от у цьому і вся справа! – захвилювалась Асмік. – Звичайно, яйця охололи, і всі пташенята загинули…

– Заспокойся, – сказав їй Армен. – У книзі «Птахівництво» сказано, що, коли квочка навіть надовго кине гніздо і яйця охолонуть, курчата не гинуть – лише уповільнюється їхній розвиток. В книзі говориться, що шкідливе лише тепло, якщо воно вище за нормальне.