– А може, й знайдемо.

– Ну, що ж, – згодився дід, – ходімо, хоч не буде з цього пуття. Зате я вам покажу гірських баранів. Мало того, що ви про них в книжках читали, своїми очима треба подивитись. Тоді у вас у голові дещо й залишиться.

День розгорявся усе більше, а поки вони підняли з ліжка сонька Грикора, і сонце зійшло.

Біля ферми хлопці зустріли Сето. Він покірно виконував розпорядження Асмік: носив на плечах із складу корм для пташенят, чистив приміщення ферми і взагалі робив усе, що вважала за потрібне Асмік.

– Сето, ти ж син рибалки? – спитав його Камо.

– Так. Хіба ти не знаєш?

– Тому й питаю. Ти добре вмієш і плавати, і пірнати?

– Зі мною і рибі не зрівнятися.

Камо по-дружньому поклав йому руку на плече:

– Тоді іди додому, візьми харчів, личаки надінь. На гору в черевиках не годиться.

– Знаю, – сказав Сето і весело помчав додому.

Ашот Степанович відкликав Армена убік і довго з ним про щось розмовляв.

Камо заздрісно поглядав у їх бік, напружуючи слух, марно намагаючись дізнатися, про що вони розмовляють. Почув лише кілька слів Армена, але змісту їх не зрозумів.

– Так… Я теж такої думки. Гас нам знадобиться. Гаразд!

Коли Армен підійшов до товаришів, очі його блищали якось особливо.

– Почекайте з півгодини, у мене є одна серйозна справа, – сказав Армен і побіг.

Розшукавши голову колгоспу Баграта, Армен довго з ним розмовляв. Про що – невідомо. Проте внаслідок цієї розмови рахівник Месроп дістав розпорядження, яке викликало в нього велике незадоволення:

– А як оформити? Рахівник повинен знати, для якої мети виписується те чи інше зі складу.

Цього разу Месроп мав рацію. Та Армен був переконаний у тому, що, навіть дізнавшись для кого гас і для чого, рахівник заперечуватиме – так не любив він юннатів.

– Для чого гас – ти дізнаєшся потім. Наш учений не хоче відкривати своєї таємниці, – сказав Баграт, посміхаючись. – Я гадаю, що наші юні натуралісти заслуговують на довір’я – ми можемо відпустити їм п’ятнадцять літрів гасу, поки що не питаючи, для чого він їм знадобився.

На складі Арменові видали п’ять скляних трилітрових бутлів з гасом.

Старанно позатикавши їх, Армен повернувся до товаришів.

– Нехай кожний з вас візьме дома по одному старому мішку і прийде на колгоспний склад, – звелів він, – а я поки що збігаю до Арама Михайловича.

Хлопці, нічого не розуміючи, перезирнулись.

– Ну, чого ви дивуєтесь? Хіба не ясно? Баграт нам на дорогу харчів дає! – зрадів Грикор і подався додому за мішком.

Та яке було його розчарування, коли в коморі йому в мішок поклали не харчі, а великий бутель з гасом!

– Що це за жарти? – ладен був розсердитись Грикор.

– Дозволь і нам пожартувати, – засміявся Армен. – Ну, беріть кожен своє, чого стали!… Нащо беремо? Поки нічого не скажу, потім дізнаєтесь.

– Вчена людина, без розуму нічого не зробить, – допоміг Арменові дід.

Він теж узяв бутель з гасом і поставив у свій кошик.

«Дуже цікаво, що вигадав Армен?» – намагалась розгадати цю загадку Асмік.

Завдавши на плечі мішки з дивним вантажем, хлопці вирушили в похід разом з приїжджими геологами.

У КРАТЕРІ ВУЛКАНУ

Долаючи гребені і розколини гір, піднімались наші мандрівники на вершину Далі-Дагу. Стежечки були вузькі і майже непрохідні. Спека знесилювала. Розпечене повітря обпалювало обличчя. Асмік, яка спочатку перестрибувала з каменя на камінь, наче коза, тепер ішла важко дихаючи і часто зупинялась. Арменові теж було нелегко, але він боявся, що його втому помітить Асмік, і намагався не відставати від Камо, який бадьоро крокував попереду. Грикор ішов, ні на хвилину не замовкаючи і розважаючи товаришів веселими жартами.

Впевненими кроками мисливця, не поспішаючи, але й не уповільнюючи кроку, йшов дід Асатур. Він підбадьорював молодь:

– Ну, любі мої, наддайте ходи! Недалеко, зовсім недалеко залишилося.

Невтомним і бадьорим почував себе Камо. Інколи, щоб здивувати товаришів, він, як молодий олень, з розгону плигав на яку-небудь вершину і гордо дивився звідти вниз, на відсталих товаришів. Обличчя хлопчика палало від гірського повітря, очі сяяли від захоплення і, можливо, від думки, що він і його товариші затіяли справу, повну таємничості й пригод.