Шрифт:
136
стей людини не розлучався з пензлем до останнього
подиху.
Помер Дмитро Григорович 16 квітня 1822 року в Пе-
тербурзі і похований на Смоленському цвинтарі.
Його твори зберігаються в музеях Києва, Москви,
Петербурґа та інших міст.
137
АРМАН ЕММАНЮЕЛЬ РІШЕЛЬЄ
(1766 — 1822)
градоначальник Одеси,
французький державний діяч
Державний діяч Росії та
Франції герцог Рішельє Арман
Емманюель дю Плессі народився
14 вересня 1766 року в місті Бордо
у вельможній дворянській родині,
яка дала Франції одного із
найвизначніших
діячів
французької історії часів правління
короля Людовіка ХІІІ67 (1610-1643)
кардинала Рішельє (1585-1642).
Арман Емманюель був єдиним
сином четвертого герцога Рішельє
і спочатку мав титул графа де
Шинон, потім герцога де Фронсак,
а після смерті батька став герцогом
де Рішельє і володарем
величезних маєтків, які давали
Герцог Арман
500 ліврів щорічного прибутку.
Еммануель Рішел’є
У п’ятнадцять років Рішельє
(1766-1822)
одружили на тринадцятирічній
дочці вельможного герцога де Рошешуар. Його дружина була
горбата з негарним обличчям, але з доброю душею. У день
одруження Рішельє один, без дружини, відправився у
довготривалу закордонну подорож. В подальшому вони вели
окреме проживання, бачились нечасто, хоча, за словами родичів,
ставилися по-дружньому одне до одного.
Рішельє дістав хорошу освіту, багато читав, часто
подорожував, вивчив декілька іноземних мов, згодом досконало
знав російську.
Належачи за родовою традицією і зв’язками до найвищої
придворної аристократії, Рішельє у сімнадцять років був
представлений до двору і невдовзі здобув високе придворне
138
звання першого камергера короля Людовіка XVI (1774-1792).
Придворне життя молодому Рішельє, тоді ще графу де Шинон,
не сподобалося. Він не любив придворний етикет і розкіш
двора, його дратували безділля та зловживання.
Військову службу почав у драгунському полку, потім
перейшов до гусарського полку. На початку Велокої французької
революції 1789-1794 років виїхав з Парижа до Відня. Рішельє
любив це місто, в якому у нього були неабиякі родинні зв’язки:
через свою бабусю, принцесу де Ґіз, він був споріднений з
австрійською імператорською родиною Габсбурґів.
У Відні восени 1790 року Рішельє дізнався, що російська
армія готується до штурму фортеці Ізмаїл. Захоплені перемогами
російської армії, особливо наприкінці російсько-турецької війни
1787-1791 років, багато молодих офіцерів, переважно
аристократів, емігрувавших із революційної Франції, поспішали
на Дунай, щоб взяти участь у бойових діях. Серед прибулих до
російської армії були французькі офіцери герцог де Фронсак
(Рішельє) і граф де Ланжерон, офіцер австрійської армії принц
Шарль де Лінь, голландський військовий інженер Франц де
Волан та інші. Усі вони вступили волонтерами до флотилії
Йосипа де Рібаса і усі билися під його начальством під час
штурму фортеці Ізмаїл.
22 грудня 1790 року фортеця Ізмаїл була здобута штурмом з
боку Дунаю та суходолу. Основну роль у захопленні фортеці
відіграв десант з флотилії де Рібаса, ядро якого утворювали
українські козаки під командуванням славетних старшин
Чорноморського козацького війська Антона Головатого та Захара
Чепіги. Творці першого герба міста Ізмаїла відзначили
вирішальну роль українських козаків та ґренадерів-десантників
під час штурму фортеці, зобразив на ньому козацьку чайку на