Якими він дверима йде?

Фатима

(показує ті, що їми ввійшла)

Сюдою...

Аллах! Що ж ми робитимем тепер?

Аміна

Та цить бо ти! чого кричиш без діла?..

(До Дмитра, відчиняючи ті двері, що збоку.)

Іди сюди! Ти пройдеш у квітник -

Тут поблизу... Зостаньсь там і з квітками

Ти щось роби,-- мов звелено тобі...

І дожидайсь, що я тебе покличу!

Дмитро виходить. Аміна зачинає за ним двері, а тоді сідає на тую ж канапу.

 ВИХІД VIІ

Баша ввіходить і махає рукою на Фатиму; та виходе.

Баша

Зорю мого і розуму й душі.

Знайшов в її гніздечку запашному.

Сідає біля Аміни,

Аллах мужам на втіху дав жінок,

На те, щоб муж од праці, від турботи,

Од клопоту тяжкого на війні -

Розважити себе міг дома любо,

Втішаючись з жіночої краси.

Як серед трав, дерев квітки пахущі,

Так між людьми і чепурні жінки:

Сотворено ростини ті на діло,

Квітки ж Аллах на втіху сотворив.

Аміна

На втіху? так? Та й годі, господарю?

Сказав би так жіночий розум мій,

Шануючи твоє високе слово:

Ми знаємо ще і таких жінок,

Що втіхою були і діло знали:

От Солиман Хуррем-султаншу мав,5

Удвох із ним вона в нас царювала.

Баша

Моїх очей найкращая зоря

Про Россу6 ту нехай мені не каже,

Бо тільки зло робила в нас вона.

Ні, не на те жінки, щоб власним робом

І розумом своїм діла робить,

Але на те, щоб мужові коритись,

Йому за втіху бути і не більш.

На це вони повинні положити

Свою красу і розум, і життя.

Аллах це так звелів, так мусить бути.

Аміна

А чоловік - чим мусить бути він?

Баша

Аллах звелів, щоб він був жінці паном,

Та й добрим ще, бо скоро хоче він,

Щоб квіточка його цвіла на втіху

Йому в житті, то вже ж повинен він

Доглянути її І так зробити,

Щоб у добрі вона жила й могла

Свою красу викохувать. Оттак-о

Сю квіточку мою (пригорта її) і я силкуюсь

У щасті тут викохувати. Так?

Адже це так?

Аміна

Так, господарю, правда.

Ти тут зробив мені маленький рай,

І зовсім би було гаразд у ньому,

Та ще одна тут недогода є.

Баша

Яка? Скажи,- її не буде зараз.

Аміна

Доглядач сей - не знає саду він,

Не знає, як його кохати треба:

Що зроблено було до нього ще,

То те і є,- нічого сам не вміє.

Баша

Моторний же та працьовитий він.

Аміна

Та клопітний: все клопоту такого

Наробить він, ладу ж рабам не дасть

Без діла все тут робиться у нього.

Я не люблю його, поганий він!..

Не хочу в сад ходити через нього!

Баша

Я б іншого сюди настановив,

Та тільки щось нема такого в мене.

Аміна

Та в тебе ж слуг багато всяких є.

Баша

А щоб і сад він знав,- того й немає.

Аміна

Ти пригадай гарненько,- може, й є.

Баша

Я згадую, та ні - нема та й годі.

Аміна

He хочеш ти зробити, як прошу,

То й кажеш так. Але ж мені Фатима

Казала вже, що є такий один.

Баша

А хто ж то є? Його не знаю,- певне

Побріхує твоя Фатима.

Аміна

Ні,

Та тільки я забулася, про кого

Вона мені казала... От... Стривай…

Подумаю... А так, уже згадала:

Є в нас такий невільник, що його

Приведено недавно?

Баша

Є, Аміно.

Аміна

Так він, чи що,- Фатима каже,- був

Неначе десь раніше садівничим.

Баша