...День - нч, нч - день, день - нч: у переливах сонцесяйност благословень темряви прокльонв замкнулось видноколо, здавалося байдужих, змигв Ока-Неба, що, як за часв прощання з Авелем, все незворушно спогляда, як по обличчях сполотнлих вкв кривавою гримасою вдчаю, страху й ненавист пробга судома, просякнуто димом жертвоприношень, стежки, мета яко вд вкв - Голгофа. Залзний поступ плот, звалтовано замахом на слово, залзний крок, гартований на сходах клятвопереступв - плутаться пд ногами зужитий, непотрбний свт, який кожен з безсмертних примряв на себе, неначе чисту передсмертну сорочку - стежка... Дехто з всемогутнх повелвав розпочинати безсмертя вд брунькування березнево наснаги, метою яко, врешт, виявлявся - листопад; дехто з слуг Велико Матер проповдував початок шляху вд зерня першого цлунку, метою якого, врешт виявлялось - тлння; кожен з провсникв справедливост проголошував початком шляху подзвн розрваних кайданв, метою якого, врешт, виявлялась - безвихдь помсти: нколи нкому не оминути стежки, уплетено кривавим струмком у внок тернових лт, мета яких - Голгофа... Якщо ж твоя молитва глибиною в тво життя, тод смерть твоя - лише цлунок вчност, який спрозорить тво тло до невидимост нетлнних слв: вростайте ж, здйнят до Бога, руки, корнням молитов вростайте в небо - плоди нетлнних слв хай пожина вчнсть...

Розплющивши оч й пдввшись з колн, Сергй вже розумв загальну композицйно-колористичну побудову майбутнього розпису. Центральне, головне мсце, мсце, найбльш вигдне щодо можливост його спостереження з любо точки храмового простору, найвигднше мсце щодо освтленост буде займати смерть воскресння Господн, Голгофа - ця центральна точка в стор людства, вд яко бере початок не лише нове лточислення, а й цлком нове свтобачення, основа якого поляга в переваз божественного над тваринним в людин.

В колористичному план це центральне мсце розпису буде також видлене найбльш свтлою, чистою, прозорою, осяйною гаммою - кольорв сонцесяйно ранково травнево заграви. Чим нижче ж опускатиметься погляд глядача вд цього центрального фокусу розпису, який вдразу ж буде приковувати увагу, тим похмурш, темнш, зловснш тони будуть розповдати про ту язичницьку криваву стежку людства до Голгофи - в композицйному план це будуть, в основному, сцени з Старого Заповту вд початку свтотворення й грхопадння людини аж до появи Христа, що символзуватиме вселюдське сходження вд панування тваринних нстинктв до розумння Божих заповдей; вище ж у свтлосяйнших тонах будуть зображен сцени з Нового Заповту, дяння апостолв, вхаристя, й тут же будуть сцени з давньоукрансько стор християнзац - дяння княгин Ольги, хрещення Украни-Рус Володимиром...

так буде кожного разу: як тльки вдвдувач буде входити до храму, його увагу мимовльно буде приковувати Воскресння Господн; дал погляд буде повол спускатися, неначе в пекло, в сутенюч нетр дохристиянського грховного шляху; а потм знову, вже бажаючи розрадити й розвяти похмур вдчуття, погляд буде повертатися до найсвтлшого Воскресння, вже на новому рвн, з новим вдчуттям радост вд нового усвдомлення велич Благо Вст...

Звичайно, це буде дещо незвичне, може навть трохи не канончне виконання розпису, але ж головне - не рабське дотримання формальних норм, а духовний вплив на свдомсть людини, й отець Михайло, як нхто, повинен розумти це, не повинне це викликати нерозумння й з боку ново-вдроджено, неначе воскресло з сторичного небуття Укрансько Церкви - Кивського Патрархату, Церкви, для яко вже не повинно бути наржним каменем достеменне дотримання формальних застиглих канонв великодержавного мперського залзобетонного духу, одним з головних завдань якого було зацементування рзноплемнност загарбаних народв в одну врнопддану масу, перетворення людини на слухняний гвинтик в мперському великодержавному механзм для зручност свтських властей, яким слугувала мперська церква, перетворившись в один з нститутв т ж само свтсько влади.

Для Укрансько ж Церкви завдання зовншнього насильницького згуртування людей в одну спльноту за допомогою незрушних залзобетонних норм канону не ма вже жодного значення, адже вльний укранський народ в свой власнй незалежнй держав не потребу жодних зовншнх спонук для об"днання, бо ж вн уже й так само-згуртований внутршньою глибинною днстю укранського духу, дарованого нам самим Богом, тобто божественною днстю, яка вже сама й породжу, як вияв ц божественно дност, незалежну Укранську Церкву, для яко головне - духовний розквт кожно людини, як умова загального духовного розквту всього народу. Саме цьому й слугуватиме розпис храму, задуманий Сергм: це буде жива, нагальна, дохдлива розповдь про важкий шлях людства вд грхопадння до воскресння, захопливий, проникливий заклик до кожного позбутися грхв, покаятися - воскреснути разом з сусом Христом!

7.

Взагал то, Сергв була притаманна звичка, поринувши з головою в захопливу працю, забувати про жу й сон. Але зараз, як на диво, не зважаючи на те, що захоплений роботою вн був як нколи, пропрацювавши псля зустрч з Оксаною буквально пару годин, Сергй виршив пдкрпити сво сили - погамована ще зранку кухлем молока з куснем хлба плоть нагадала про сво потреби в ж досить вдчутно. Але захоплений творчстю Сергй все ж таки вдтягував вимушену перерву на снданок як тльки мг - аж поки, з категоричною вимогою йти сндати, до храму не зайшла баба Горпина, невдпорному натиску вн не в змоз був довго опиратися, та й чесно кажучи, сти хотлося по-зврячому. То ж не примусивши довго себе вмовляти, Сергй пшов до Горпини Степанвни вддав належне стравам, що вже чекали на стол.

– Просто неймоврно, - вдхилившись на спинку стльця й допиваючи на завершення снданку другий кухоль молока, промовив Сергй, - моя природа тут у вас наче налаштовуться вдповдно до загально природи живих стот: ранше я мг, забувши про сон вноч, заснути пд самий ранок прокинутися майже ввечер, мг, захопившись роботою, по деклька дб майже не спати й не сти, а тепер лг спати вчора майже з настанням темряви, встав сьогодн з постел разом з сонцем, надаюсь по саме нкуди, хоча робота захоплю мене даться мен як нколи - робота пдганя мене як нколи, а я, бачите, витрачаю час на те, щоб смачно попости та солодко поспати.

– Нчого, нчого, - заспокйливо вдповла Горпина Степанвна, прибираючи посуд з столу, - хто як сть, той так працю, знаш таку приказку. А для тако роботи, яку ти виконуш для нас, нам потрбен добрий працвник. ж вдпочивай стльки, скльки визначено Богом, виснажувати себе голодом втомою - йти проти Бога. А прийде час посту - я й сама тоб нагадаю, псного приготую. Все добре в свй час в свою мру, як заповдано Господом. А те, що ти саме зараз саме тут, як ти кажеш, почав жити й працювати правильно, то це значить, що на врному шляху ти, що Боже схвалення тоб в допомогу.

– Добре, добре, - якось задумано промовив Сергй, так наче, слухаючи Горпину Степанвну, думав про щось сво.
– Бабуню, - раптом випалив, мов на щось врешт зважившись, - а скажть мен, Оксана, дочка отця Михайла, оця саме, оце вона - черниця?

– Оксана?
– трохи здивовано перепитала Горпина Степанвна й поставила на стл горщик з залишками молока, який взяла була, щоб прибрати.
– Та ти ж, наче й сам прекрасно знаш, що вона черниця, ти ж сам про це вчора мен казав.

– Та знаю, то я дйсно знаю, але як би вам це пояснити, - затнувся вн, пдбираючи слова.
– Так якось це чернецтво, як би це сказати, не пдходить й, чи що. Якась вона така природна, така красива, така жночна, так залюбки й вдверто сплкуться з людьми й отриму задоволення вд можливост комусь допомогти, як батько. Така вона освчена й розумна, вищу освту ма. Та й взагал вона наче створена для життя серед людей, щоб нести людям радсть.