А ще через Першотравневе проткала рчечка без найменшого натяку на окультурення теч якимись ознаками приналежност до рчечок мських, як от, наприклад, щось на кшталт бетонних берегв - береги в не були звичайнсньк зелен трав"ян, де бльш, де менш заболочен в комишах.

Де ближче, де дал до цих берегв пдходила й забудова Першотравневого. Одню з таких забудов прямо на берез рки було помешкання того самого мецената, який замовив Сергв реставрацю храму. Знаходилося це помешкання досить таки далеко вд центру Першотравневого, оскльки метою мешканцв ц осел було не стльки наближення до центру Першотравневого, скльки близьксть до центру Украни.

, поблукавши Першотравневим, потрапив Сергй до ц само осел олгарха-мецената вже майже пд вечр. Будвля, де мешкав цей самий Семен Павлович Федорчук, мсцевий меценат замовник реставрац храму, був схожий скорше на шикарну вллу якогось дореволюцйного аристократа, анж на звичайне помешкання, тим бльше ця розкш кидалася в оч на фон мсцево суцльно злиденност.

З усього цього Сергй зробив висновок, що Федорчук побудував цю свою вллу на берез мсцево рчечки не для того, щоб постйно тут мешкати, а щоб лише подеколи нажджати сюди вдпочити й насолодитися враженням ц сво розкош на свох землякв, адже Сергй знав, що родом Федорчук звдси, з Першотравневого.

Так, статки Федорчука були явно статками не мсцевого, а всеукранського масштабу. Зроблена Сергм здалеку оцнка садиби Федорчука дозволила йому не дивуватися, коли при наближенн до не вн зткнувся з усма прикметами, властивими середньовчнй фортец, обладнано найсучасншими засобами охорони й спостереження: вд колючого дроту до камер спостереження - напевне, Федорчуку було чого боятися. А боятися, власне, треба лише самого себе, подумалося Сергв при огляд ц твердин.

В такому, майже флософському, настро Сергй пдйшов до самих ворт садиби, в яких виднлася хвртка, а над якими - вдеокамера. Сонце, що цього вересневого часу опустилось досить низько до обрю, зайшло вже за триповерховий будинок, Сергй опинився в тн перед воротами, тому, натискаючи на кнопку дзвнка, подумав, що його, мабуть, не дуже добре буде видно через вдеокамеру. Через деякий час за мурами почулися ознаки життя, якесь шарудння, хтось визирнув у вконечко в воротах, все це супроводжувалось собачим гавкотом, причому собак було явно деклька.

– Хто такий?
– через прочинену, але взяту на ланцюг, хвртку спитав охоронець у чорному форменому одяз.

– Богданенко Сергй Михайлович, художник. Прибув до Першотравневого для реставрац мсцевого храму на запрошення Федорчука Семена Павловича, - вдрекомендувався Сергй по повнй форм, адже ж обставини спонукали саме до цього.

Охоронець спочатку дещо вдхилив хвртку, уважно оглянув простр довкола Сергя, прискпливо оглянув самого Сергя з нг до голови, а потм рзко зачинився, взявши хвртку на засув. Сергй же так залишився поза межами садиби н в сих н в тих, роздумуючи протягом деякого, втм досить довгого, часу, що йому дал робити - вн обдумав навть такий кумедний випадок, що постоявши отак деякий час, йому доведеться шукати мсце для ночвл. Втм, до тако оперетково кумедност, звичайно ж, не дйшло.

Через деякий час рух за вортьми вдновився, хвртка знову прочинилася, а потм врешт таки вдчинилася повнстю, охоронець, втм не виходячи за меж садиби, вдйшов убк, звльняючи таким чином дорогу Сергв.

– Заходь, - кинув охоронець на пдтвердження цього скупого запрошення кивнув головою.

– Та у вас тут все справд по-дорослому, - зайшовши у двр, звернувся Сергй до охоронця, який саме зачиняв хвртку на вс запори.
– Що, невже все так серйозно?

– Ти навть не уявляш, наскльки серйозно, - спроквола вдповв охоронець, молодий, високий хлопець в унформ, з-пд яко випиналися досить пристойн м"язи.

– То, може, ти мене ще й обшукаш?
– не без удливо рон запитав Сергй.

– Як на мене, то не завадило б обшукати, хоча ми й мамо тво фото, Семен Павлович наказав тебе пропустити, все таке нше, - цлком серйозно вдповв охоронець.
– Нам туди, - показав вн рукою в бк будинку.

Величезний триповерховий будинок у свтл призахдного сонця виблискував усма можливими архтектурними вишуканостями найрзномантнших стилв - було зрозумло, що завдання будвничих цього палацу полягало не стльки в створенн затишного житла, скльки в намр вразити уяву вдвдувача пишнотою, вишуканстю, а значить сумою витрачених на будову коштв.

це завдання зодч таки, треба ззнатись, виконали, хоча, на думку Сергя весь цей еклектичний набр всього найпишншого, найвитонченшого, всього, що зовн найбльше вража з першого погляду, насправд був досить холодним, беззмстовним - оч глядача, може, й були вражен, але серце залишалось байдужим. Весь цей коктейль рис, характерних для всх можливих архтектурних стилв, вд ренесансних барокових аж до найсучаснших модерних, був, звичайно, хмльний, але Сергву, мцну естетично, душу залишив байдужою. Цей величезний, оповитий найпишншими тонкощами прикрас, будинок справляв враження великого красивого нмого, який намагаючись щось вимовити кива вусбч руками, головою, може й красиво маха, вида яксь гортанн звуки, може навть красив звуки, але ж зрозумти нчого не можна - нмий, вн нмий.

Вимощеним вичищеною, наче на парад, тротуарною плиткою двором вони пройшли до сходв, що вели на ганок, де х зустрв уже нший охоронець, який був схожий скорше на якогось мажордома, нж на охоронця, оскльки одягнений був уже не просто в чорну унформу, а в стильний чорний костюм та ще й при краватц.

– Семен Павлович на вас чека, - звернувся охоронець-мажордом до Сергя, приймаючи його вд охоронця-охоронця, наче естафетну паличку, - проходьте будь ласка.

Сергй зйшов на ганок слдом за мажордомом через вхдн двер пройшов до величезного пишного вестибюлю, витриманого в основному в модерному стил з усма притаманними цьому принадами, починаючи вд величезного акварума з запаморочливою фауною й флорою, що казково вигравала у феричнй рзнокольоровй пдсвтц, аж до величезно металево-пластиково конструкц, що, на думку Сергя, була скульптурою в стил поп-арт.