Твою ж дивзю! Я думав, що в космос цих молюскв не буде а вони, виродки, прямо за мною ползли. лтають так упевнено, нби у себе вдома! Тепер доводиться стрибати помж усього того мотлоху, що хнй пилосос затягнув разом з мною в космос, намагаючись не потрапити пд прицл.

Вжух! Три леза молекулярно гостроти перетворюють чергового ворога на 'суш'. Раптом тло цефа пд дружнм вогнем його товаришв розлтаться градом замороженого м'яса. Тльки мене там уже нема. У вакуум звуки не передаються, але програма вдтворю акустичну картину усього, що вдбуваться у радус сорока метрв. В тому числ мсцезнаходження мох наступних жертв. От тльки мен до них уже нема някого дла - прямо по курсу у мене майже нема смття, вд якого можна було б вдштовхнутися. аби скоригувати свй полт вчепитися за шкльний автобус доводиться пожертвувати автоматом, - все одно вн мен уже не знадобиться. Уся людська зброя виявилася абсолютно непристосованою для роботи у вдкритому космос, а от заздалегдь пдготовлений до цього костюм давав серйозн шанси спокйно для мене закнчити цю сторю. Наприклад, висувн леза, наче у Росомахи - вони були мом першим апгрейдом, за увесь час пригод майже не змнилися, не раз рятуючи мен життя. Звсно я можу легко змнити свою форму, вдростити соб ще пару кнцвок, замнити руки на клешн, як це робив Прототип - сумнозвсний Алекс Мерсер! Але на це потрбен час, а я люблю завжди бути готовим до несподванок. Я з самого початку поступово модифкував НК, тобто нанокостюм, пристосовуючи його до найрзномантнших умов. космос для нього був одним з найсерйознших випробувань - все ж вн не повноцнний скафандр.

А генератор просторових аномалй, на якому нещодавно сидв Альфа-цеф, уже вийшов на режим тепер у якихось клькох сотнях клометрв вд мене розгорталася величезна дрка-портал. Добре, що я встиг перекачати соб документацю по ньому. Звсно розбратися у файлах цефв буде складно, але скоро у мене для цього буде вдосталь часу. Уже зараз видно, як крзь портал просовуються щупальця величезного корабля. От тльки я дуже сумнваюся, що цефи стали б будувати свй корабель у вигляд креветки. Дуже знайомо-тако креветки. х ще називали Пожинателями. Хех, невже теж кроссовер? Навть знати не хочу, наскльки велика ця штука - буду сподватися, що одного-диного залпу 'Архангела' виявиться достатньо.

Так, вдгук вд супутника залишаться лише зламати бортов системи 'Архангела'. За нших обставин мен б знадобилося кльканадцять годин кроптко роботи, але не зараз, не для Нас!

'Пдключилися. Бажате перехопити контроль: Так/н?'

Обираю 'Так' чекаю, доки програми завершать свою роботу, даючи мен абсолютний доступ до усх секретв ц чудо-гармати. В мох архвах знаходяться клька версй операцйних систем для таких супутникв, мен достатньо просто перевстановити одну з них, а не пдбиратися код. А тепер залишаться вибрати найкращий ракурс, увмкнути пряму трансляцю, натиснути кнопку насолоджуватися ункальним видовищем, за яке будь-який оператор готовий вддати свою камеру та навть деяк частини тла! Ага, зараз! Що таке 'Архангел'? По свой сут це величезний лазер з ядерною накачкою. Одноразовий пристрй, але якщо вн спрацю - дстанеться усм. А якщо такий супутник не один? Зараз пд мом контролем знаходяться чотири з шстнадцяти запланованих гармат. Виставивши затримку на одночасну активацю супутникв я вимкнув ус сво системи. Яким би досконалим у мене не був захист - вдчуття вд ЕМ нкуди не зникли. Це нби тоб уздовж хребта повтикали десяток електрошокерв. Бр-р-р!

Бу-у-у-ум! Велетенське полярне сяйво на мить охопило мшень, псля клькох секунд слпоти сенсори показали величезну, прострелену наскрзь мертву тушу корабля. Добре, що ударна хвиля до мене не докотилася, а то летв би я зараз... Перечкую, доки псля електромагнтного мпульсу системи вдновлять свою роботу, з спокйною совстю передаю на Землю:

– Ворог нейтралзований. Приступамо до плану А. Забирайте мене, хлопц!

– Прийняв-прийняв!
– почувся у вдповдь писклявий голос.

Що, не схоже на канончного героя-одинака? Ну так вибачайте - це реальне життя, а не вдеогра! Хом'як з Жабою тут не просто недолки, а життво необхдн риси характеру. Цефалоподи вдчули х на соб ще в перший тиждень мого перебування на борту хнього корабля. Я викрав прямо з хнх ангарв цлого Вона (озброний лтаючий апарат розмром з аваносець), куди влзло чимало цнних корисних речей. В тому числ й технологя вирощування Труперв - штурмових роботв цефв. Це була моя гордсть: персональна кишенькова армя, пдвладна лише мен, абсолютно врна й невимоглива. Звсно у мому виконанн вони уже не мали того озброння, що й в оригнал, втратили можливсть лтати, але як бйц ближнього бою та робоч юнти - вони були безцнн. Звсно у мене були й озброн екземпляри, але вони були радше охороною, а не повноцнними солдатами.

О, а ось мй Вон пдлта. Великий неповороткий на перший погляд, вн довг роки врно служив мен домом на колесах. Хоча останнм часом навть його величезних трюмв для нашо ватаги стало замало, я не збираюся мняти його на будь-що нше. Що, сумував без мене? А чим займався ц клька днв? Слонв по нд ганяв? Ну нчого, тепер будемо лтати багато й далеко. Н-н, в атмосферу повернемося ще не скоро. Заспоковся? От добре. А зараз - курс на наш новий трофей! мене пдбери по дороз!

Ох, як же довго я чекав цього моменту! Хом'як Жаба вже радсно потирають сво лапки, розглядаючи ласий шматочок нопланетних технологй. хоч ранше я не змг приватизувати перший корабель цефв та пдкорити хню пдземну базу, та до ц акц я готувався цлих двадцять рокв. Я врахував усе, що було в мох силах. Я привв сюди усю свою армаду готовий дати вдсч не тльки прибульцям, а й самому людству! цього разу я отримаю свй трофей, чого б це мен не коштувало. Скльки мох знайомих вддали сво життя за те, щоб я сюди дстався... Навть самому довелося померти, не раз. Але тепер усе це не ма жодного...

Твою ж дивзю! А це ще що за Хеп-Енд?! Такого в канон не було! Яка скотина увмкнула портал на реверс?! Твою ж дивзю! Вон, витягуй мене швидше! А-а-а-а-а!!!

***

Портал призову спрацював майже так, як було описано в древнх рукописах. От тльки там не було описано, яка в результат перемщення виника вддача для усх учасникв ритуалу. Бльшсть з тих, хто знаходився поруч бля виру свтв, просто випарувалися а всх нших розрвало ударною хвилею. Втм, у двохсотметровй пдземнй каверн, яка утворилася на мсц ритуального залу, залишився один вцллий. Чорнявий хлопець рокв шстнадцяти, худий як трска, вдягнутий у звичайн туристичн бридж, футболку та шипован футбольн кеди. Щойно ритуал завершився, з-пд завалв з'явилися рятувальники поспшили забрати хлопця з примщення, яке могло в будь-який момент обвалитися. Але до тями його приводити нхто не збирався. Накачавши невдаху дурманом, люди в масках повели його до свого ватажка. Вд нших цей чоловк вдрзнявся лише масивншою статурою. Дставши з рукава медальйон з кристалом, вн одягнув його на шию хлопця й кивнув помчникам, щоб тягли гостя за ним до транспорту. Прийнявши усх пасажирв повтряний човен легко здйнявся у повтря й швидко полетв над морем у бк заходу сонця. Скоро древн руни залишилися далеко позаду, а внизу пропливали численн острвки та скел, розкидан морем. Минула година, друга, хлопець все ще не отямлювався.

Нарешт попереду з'явився великий острв, оминати який човен навть не збирався, а заклавши крутий враж, стрмко прнув у висок крони дерев, пд якими розташувався тимчасовий табр. Тамний орден готувався до бойово операц - це було зрозумло будь-якй, навть дуже далекй вд вонно справи людин. Лтаюч барж розвантажували величезн, метрв шсть у даметр, сруват кул, бля яких на земл складалися не менших розмрв меч, сокири, та нша зброя. Незрозумло тльки було, хто ж нею ма користуватися.

Закнчивши свою роботу, барж одразу ж здйнялися у повтря, а люди почали займати сво мсця.

– Скльки у нас буде часу?
– запитав один з безликих у ватажка.

– Небагато. Препарат буде дяти лише добу.

– Так мало? Ми навть не знамо, чи зможе вн керувати...

– Зможе. накше б вн не потрапив у портал.

– Що з ним робити псля операц?

– Покажеш йому об'кт, одразу ж вирушайте на мсце старту. Все, ус на позиц! Пора починати виставу.

Перед тим, як зайняти сво мсце, Безликий ще клька секунд дивився на те, як дво рядових тягнуть хлопця кудись в хащ лсу. Простеживши за ними Безликий приклав обидв руки до темно плями з гербом мпер на свой кул й впевнено проник всередину. Галявина спорожнла ще довгих пвгодини нщо не порушувало нчну тишу, аж поки величезний силует не затулив мсячне сяйво, зануривши половину острову в птьму.