– Виродок!
– долинув крзь перешкоди голос т, з якою ми боролися, вона пдхопила щось металеве. Нж! Ддько, я ж не зможу зараз ухилитися!

– Зачекай.
– зупинила менша.

– Але ж вн не тльки намагався вбити Вас, вн ще й проник у нашу святиню, Ваша Величнсть, куди чоловкам вхд заборонено!

– Все нормально. Вн може бути корисним.

– Але ж тод ус дзнаються, що ми впустили сюди хлопця! пдуть слухи, що ми нечист... Нас уся крана буде...

– Якщо будемо мовчати - проблем не буде. До того ж вн наш диний доказ сьогодншньо битви.

– Але це неправильно. Цей убивця...

– Мг вбити мене за першо ж можливост.
– закнчила малявка, пдходячи ближче до мене.
– Нагадати тоб, як вн тягав вас обох по парку?

– Пробачте, Ваша Величнсть.

– Якщо орден з самого початку хотв кинути його напризволяще, то ми можемо запросто взяти його до себе.

– Н! Не робть цього!

– Кайя, подивися сама: вн молодий, сильний, та ще й майстер-лицар... Нам дуже пощастило. Подбай про нього.

Двчата закнчили розмову вийшли з кмнати, залишивши мене на пдлоз обдумувати усе почуте. Чому я став говорити про себе в однин? Та тому що цей недоумок умудрився вдаритися виском об якусь штуку, тепер впав у кому, залишивши мене розбиратися з його тлом! Якби не я - на виход з кмнати двчата отримали б обсраного живого трупа. На щастя я вже встиг пдключитися до основних вузлв попередити казус, але роботи було ще непочатий край. Зараз мй об'м складав всього см кубчних сантиметрв, не враховуючи материнського модуля на поверхн шкри. Цього ледве вистачало, щоб контролювати життво важлив функц органзму: дихання, серцебиття, шлунково-кишковий тракт та деяк рефлекси тла. Це ншим костюмам для роботи потрбно мнмум триста кубчних сантиметрв, а мен з усма моми примочками доведеться довести цей об'м до одного кубометра, щоб потм н вд чого не залежати. Звсно ж може виникнути проблема збергання такого великого об'му, але враховуючи, що псля одягання костюм поступово замня собою майже 90% тканин нося... Мй носй найближчим часом прокидатися не збираться, тому я можу з спокйною душею його переробити. Але це буде вже потм, коли я знайду достатньо органки, придатно для розмноження нтелектуальних наноботв, як й складають основу мо особистост.

Незабаром в кмнату зайшли клька жнок у супровод т, котру назвали Кайю, мене переклали на якусь каталку кудись повезли. Що було потм я вже не почув, бо система пшла на перезавантаження. Сподваюся матералу мен вистачить, накше я ризикую зжерти це тло ранше, нж стану на ноги.

***

Цлу нч слуги прибирали слди нчного бою, приводячи сад палац до ладу. Залишки лицарв спустили в ангар, поставили на стапел. Ус були зайнят справами, окрм Кай, яку призначили вдповдальною за хнього гостя. Сам же гсть, вимитий з перев'язаною головою зараз лежав у клтц, накритий простирадлом. Звсно й було прикро за те, що якийсь шибеник перемг - лицаря, каптана королвсько гвард. З ншого боку, обдумавши усе сказане королевою, вона й сама схилялася до думки, що його треба берегти як зницю ока. Вд такого ласого шматочка жодне королвство не вдмовиться. тут медсестра каже, що псля такого удару вн узагал може не прокинутися. Що з нею зроблять, якщо таке дйсно станеться - Кайя не хотла навть думати.

Поступово у вкно каземату пробивалося ранкове сонце. Почувся спв пташок, а хлопець так лежав нерухомо. Кай страшенно хотлося спати, але нерви та вдповдальнсть не давали й цього зробити. В черговий раз подивившись на полоненого, вона побачила його вдкрит оч , готова була поклястися, обо його очей рухалися незалежно одне вд одного.

'Дожилася: перетворила нашого диного чоловка-лицаря на овоч', - подумала Кайя, без сил всвшись пд стною прямо на пдлогу - втома далася взнаки, а жодного стльця тут не було.

Але ще раз подивившись на хворого, який повернув в бк одне око, вона подумала, що ще не все втрачено. Вставши, вона пдйшла ближче й стала чекати, доки той повернеться до норми. Процес був тривалий, наче хлопець заново вчиться користуватися свом тлом. Спершу вн робив це з очима, потм спробував крутити головою, смикав кнцвками, а пд кнець все ж зумв пднятися на ноги.

– Нарешт отямився.
– буркнула Кайя, в цей момент простирадло остаточно зсковзнуло з хлопця.
– А ну прикрийся! Збочинець!

– ...
– хлопець мовчки встав на ноги, озирнувся втупився в Кайю, начисто прогнорувавши зауваження.

– А тепер я хочу почути вдповдь: хто тебе послав?

– ...

– Так будеш грати в мовчанку? Сподвашся, що тво дружки тебе врятують? Тебе використали викинули, бовдур. лише я виршуватиму, що з тобою буде дал.

– ...

– Не хочеш говорити? Нехай буде так. Мж ншим у твому мовчанн й плюс: якщо ляпнеш комусь, що був в палац Лашури - тебе одразу ж стратять.

– ...
– так само беземоцйно промовчав хлопець пдйшов до дверей клтки, взявшись за рештку.

Кайя в цей момент напружилася, але чужинець не став бльше нчого робити, продовжуючи дивитися одним оком двчину, в той час як нше продовжувало крутитися на вс боки. Виршивши будь-що вибити з нього хоча б якусь емоцю, Кайя пдйшла до стни й натиснула один з важелв. Т ж мит одна з стн випала назовн утворивши свордний балкон. Клтка пднялася над пдлогою пдвшена на кнц довго стрли вихала назовн, повиснувши над безоднею. Але на хлопця це не справило жодного враження. Вн так стояв бля дверей, похитуючись разом з клткою, навть не клпнув. Хмикнувши, Кайя вийшла за каземату, вдправившись на службу - обов'язки охоронця королеви з не нхто не знмав.

Сама ж королева в цей час якраз наближалася до оглядового майданчика, на якому стовпилися мало не ус двчата, бажаючи подивитися на голого хлопця. Притягнули навть Ханл, щоб вона вдрегулювала м пдзорну трубу.

– Що тут вдбуваться?

– Ой, лед Майя!
– синхронно пдстрибнули присутн, й одразу ж розбглися у свох справах.

– Мс Ханл, залишться на хвилину.
– догнав двчинку у дверях голос лтньо дами.

– Слухаю, лед Майя. Ой, Ваша величнсть!
– лише тепер вона звернула увагу на останню присутню.
– Пробачте мене, я Вас не помтила.