– Зна... Ой!

Зайнят розмовою, двчата не встигли зреагувати на стрмкий рух Блого. Залишаючи за собою вирви пдкидаючи землю в повтря, ворог кинувся на Ханл, одним махом вдрубивши й руку, в якй та тримала таку ефективну в ближньому бою мортиру, водночас нанс потужний удар хвостом в груди лицаря, де сидла його плот. Але недосконала система запалювання спрацювала з запзненням пострл вдбувся вже тод, коли рука падала. Втм, навть такий некерований снаряд нанс Блому бльше шкоди, нж Кайя за увесь час бою, роздробивши тому праву руку.

Зрозумвши, що бльше такого шансу може й не бути, Кайя скористалася моментом кинулася на нього. цього разу удар, який мав би закнчити цей бй ще до його початку, все ж досягнув сво мети, розрубивши голову Блого й увйшовши в його тло до само ключиц. Але це була прова перемога: генератори на кнцвках та за плечима ворога раптом надривно загудли, проганяючи крзь себе величезн об'ми ефру, що повтря навколо них аж почало свтитися вд накопичено енерг. Покриваючись чорними плямами вдмерло плот й нагару, не в змоз витримати такий катастрофчний режим роботи, Блий лицар рзко крутнувся на мсц, ногою нанс сильний удар нижче кабни, ламаючи Кай хребет. Крок, черговий розмашистий удар поцля й в голову, а фнальний удар колном остаточно обезглавив червоного лицаря,

Бй закнчився поразкою усх трьох, але Блий про це не знав продовжував шкутильгати до палацу, втрачаючи по дороз шматки тла. Не дйшовши буквально клька метрв до одного з балконв, цей монстр закляк по нерц завалився на нього грудьми. Покрита численними виразками оболонка кабни не витримала такого знущання й прорвалася, заливши увесь балкон стрмким потоком прозоро рдини, що винс разом з собою й тло плота, який не збирався здаватися до самого кнця. Ледве пднявшись на ноги, худий як трска хлопець витягнув з-за поясу кривий нж пшов туди, де могла знаходитися його цль.

***

Я не можу в це поврити! Н, не так: я в це НЕ-В-РЮ! Невже я став кроссовером?! Я завжди думав, що не з мою вдачею сподватися на щасливе закнчення свох пригод, а тут - такий подарунок дол! тепер я нарешт зможу спокйно зайнятися дослдженням нового для мене свту, самовдосконаленням! А якщо набридне - я уже знаю спосб його покинути. Втм, до цього мен ще дуже далеко. З ншого боку: я втратив ус сво досягнення, свою армю, свого милого Вона! Вже за одне це хотлося вбивати. Але якщо це альтернатива остаточнй смерт, то я ще вдбувся легким переляком.

Не знаю, у який всесвт я потрапив, однак мен тут уже майже подобаться. Майже - бо система мр виявилася довол незвичною: кожен рк складаться з чотирьох сезонв, у сезон три мсяц, мсяць длиться на три декади по десять днв кожна. Ця та багато нших млких незручностей в сум викликали роздратування, яке я не змг подолати дос.

Знате, в свому першому житт я був любителем вдеогор та деяких мультикв, тому коли потрапив у всесвт гри Crysis - почував себе довол комфортно. Ну а що ще потрбно потраплянцю, окрм знаючого товариша та пригод? Хоча н, щодо товариша я трохи прибрехав. Звсно ж у мене з моми партнерами нод виникали конфлкти, через що добра х половина здихала в муках, а нша половина - божеволли, навть коли я себе няк не проявляв. Траплялося так, що мене намагалися одягнути на дтей, але тод я ще знав слово 'мораль', з ними у мене розмова була коротка: системна помилка, синхронзаця з оператором неможлива. Я вибирав соб в нос лише тих, хто цього дйсно заслуговував, однак навть з мою допомогою хн життя закнчувалося псля першого ж серйозного випробування. От доводилося брати контроль на себе прикидатися людиною, доки не доберуся до бази. Що, я ще не назвався? Тод примно познайомитися, я - високотехнологчний нанокостюм, який за примхою дол отримав власну свдомсть постйно змушений розгрбати усе те, що наколи його непутящ творц. Я - Пророк!

Спогадв про минуле життя у мене було обмаль, бльшсть з них стосувалися саме свту ц популярно гри. Навть мен свого згадати не вдалося, як останн хвилини свого життя Там.

З самого моменту мо активац я зрозумв, що доля у мене буде дуже весела, а тому намагався заздалегдь пдготуватися до майбутнх пригод. Вже потм, коли я зламав архви Джека Харгрва, я дзнався про справжню природу костюмв, та сторю х появи у людей. Н, звсно я ще пд час проходження друго гри знав, що це някий не костюм, але детал створення цього ункального артефакту разюче вдрзнялися вд офцйно верс. Вже отямившись я зрозумв, що визначення 'костюм' до ц системи абсолютно не пдходить, використовуться лише для прикриття. Насправд ж вд людей тут був доданий тльки екзоскелет та деяк електронн системи - все нше з самого початку вирощувалося прямо з людського тла, псля чого вирзалося пересаджувалося солдатам. Тобто костюм займав увесь об'м органзму нося, дублюючи, укрплюючи та замщаючи собою його тканини. ншими словами - на початковому етап розмноження наноботв потрбно багато органки та нших супутнх матералв, як бралися з тла пддослдного або навколишнього середовища. Про гуманнсть таких експериментв говорити не доводиться, але тльки в такому випадку його анатомя бльш-менш вдповдала людськй. Лаборанти з легко руки кервництва стали називати нас CryNet - Павутина Страждань - через те, що пацнти пд час проростання структур кричали швидко божеволли вд постйного болю, а приспати х уже не давали сам наноботи. Судячи з усього я був одним з таких пддослдних, нервова система якого на глибинних рвнях виявилася замщена мною продовжила сво снування навть псля повного розчленування його органчного тла. В подальшому я лише пдключався до нося, не перемщаючись безпосередньо в органку, що дозволяло багаторазове пдсаджування до мене все нових нових клнтв.

CryNet, це свордний дублкат нервово системи людини, утворений з наноботв. Саме вн лежить в основ нанокостюму, виступаючи сполучною ланкою мж тлом та механзмом. Без не нанокостюм нчим не вдрзняться вд колонального органзму, саме з не розпочинаться його вирощування.

Сам CryNet складався з клькох штамв наноботв, як виконували вдповдн функц: нтелектуальн, конструкцйн та вльн. Були ще хн спецалзован рзновиди, але вони утворювалися з вльних тльки у раз потреби. Решту тла складали створен цими ботами конструкц: нервов волокна, штучн м'язи, асемблери, датчики тощо... Я в цй систем опинився в рол користувача перед монтором. Перш кроки були найскладнш: переробити вртуальну реальнсть у зручний для себе варант сприйняття. Добре, що мо спання помтив один з програмств, додумавшись створити власний графчний нтерфейс для штучного нтелекту костюму. тод, вдсунувши свого штучного помчника на другий план, я зайняв його мсце перейняв контроль на себе.

Звсно ж снування у вигляд стороннього спостергача мало сво особливост. Я спочатку не звернув на це уваги, але пзнше до мене дйшла вся глибина мого становища. Хто з вас, граючи у вдеогри, не ганяв свого персонажа по всх закутках, не докопувався до NPC, не лазив по заборонених територях? Це в перший раз ти бльш-менш дотримушся сюжету, а потм починаться екстрим. А чи виживе мй герой, якщо зстрибнути з он-того даху? Ой, який гарний монстр у клтц, дай-но вилзу нагору - подивлюся, все одно охоронц не реагують! А якщо я встановлю пастки перед караваном, потм пдберу хабар - мене ж не сприймуть за ворога? Вртуальна реальнсть перетворються на полгон, де гравець реалзову сво божевльн задуми. Барнс жартома назвав це синдромом 'гравця-за-монтором'. Ага, це спочатку йому було смшно, доки я всюди вставляв сво реплки! А коли в нас влучив танк, керування перейшло до мене, командування на повному серйоз збиралося нанести повтряний удар по нашому розташуванню аби, цитую: 'Знищити цього психопата!' Панка у штаб була зрозумла. Все ж коли солдат вбива ншого солдата на пол бою - це одне, але коли вн почина бгати з блоком НУРС в руках, та ще й якось стрляти з нього... Потм була танкова гармата та полт на пуз у ворожого гелкоптера. Я навть спробував повторити подвиг барона Мюнхаузена, осдлавши реактивну установку, тльки Барнс прокинувся вдсторонив мене вд керування. Списали на контузю. як би я не намагався, побороти цей ефект мен так не вдалося. Тльки потрапивши в якусь нову, невдому ситуацю, в мен вмикалася обережнсть. Та щойно я пристосовувався - витвки продовжувалися. коли в ефр луна фраза 'цей псих', то на уваз мають зовсм не Сайкса, з однойменним позивним. це на майже незаселеному остров! Про Нью-Йорк краще взагал промовчу. На те, щоб навчитися стримуватися, мен знадобилося клька рокв! Але все це було вже потм, а зараз - повертамося до самого початку стор.