Одразу ж виявилися деяк вдхилення вд оригналу. Наприклад функця 'максимум швидкост' або 'форсаж', як я називав, не робила з мене надзвукового супермена, а лише прискорювала реакцю. А ндикатор, який у гр показував залишок енерг, насправд вказував час, необхдний органзму бйця для повторного застосування т чи ншо властивост костюму, адже навть хвилина постйного прискорення просто отруть тло продуктами розпаду речовин. що бльше боць користуться костюмом, то бльше його тканин вдмирають замщуються симбонтом. Серцем костюму були клька модуль-генераторв, повторити як учен так не змогли, тому поставили трофейн з археологчних знахдок. Разом з цим виявилися деяк вдхилення у мой психц, боротьба з якими займала левову частку мого часу в перш мсяц тренувань. Я перепробував абсолютно все: медитац, гпноз, самонавювання, ламання особистост... Але ус мо спроби мали лише короткочасний ефект, наступного ж дня все починалося спочатку. Довелося пти на крайнощ й вивчити програмування, написавши клька блокв для контролю власного емоцйного стану. Але оскльки я завжди був тсно пов'язаний з свом носм - саме ц блоки часто зводили х з розуму. Лише з Барнсом мен вдалося досягти деякого паритету нтересв обох сторн. Саме тод його вперше назвали психом. Мж ншим свй позивний ми отримали лише псля того, як я показав йому клька сцен з гри. Мабуть вн був диною людиною на Земл, якй я дйсно мг довряти. Коли я розказав йому свою сторю вн припустив, що я насправд з майбутнього, а гра була написана за мотивами сторичних подй. Втм, проти мо присутност вн нчого не мав, ми швидко здружилися.

А щодо мого брутального зовншнього вигляду, то тут усе залежало вд комплекц самого нося та шляху розвитку наноботв. Бльшсть костюмв знаходили свого господаря вже псля друго-третьо, нод псля десято операц. Але виглядали вони ну дуже убого, увесь подальший час реаблтац солдати мусили звикати до нових можливостей, бо налаштувати такий костюм пд нося було практично неможливо. А чого ж ще очкувати вд тупих копй? Я ж вигдно вдрзнявся вд усх них не лише свом крутим дизайном, але й мзками, показуючи свом носям все нов й нов сво можливост, аби мене не визнали бракованим. Паралельно з цим я все ж зростив сво частини докупи вже псля третього кандидата хрурги зрозумли, що здирати шкру виймати органи для пересадки зовсм не обов'язково. Також я, на вдмну вд свох колег, не вдторгнув жодного електронного пристрою, який мен вживлювали. поки нш все ще продовжували реаблтацю, я вже проходив тренування, потроху вивчаючи методи контролю лаборантами мох систем, сам експериментував над своми носями. Пзнше усе це мен знадобилося, в нас поцлив танк. Мен довелося замнювати собою частину тла, аби в центр н про що не здогадалися, 'продовжувати' операцю, хе-хе-хе...

Але все це залишилося в свт Crysis, де в мене було нормальне тло, доступ до високих технологй та повна свобода дй. Тепер же мене закинуло у новий всесвт, не самого, а в компан якогось пдлтка-японця. Вибору в мене не було. Мен так пощастило, що поруч живий органзм, в якому я можу бльш-менш спокйно розвиватися. Та щойно я почав проникати в цього парубка, як до мене стали доходити вельми непримн факти.

Факт перший - близько сорока восьми вдсоткв мох бблотек виявилися пошкоджен: бази даних, книги, музика, фльми, гри... Вруси! Н, я не такий дот, щоб збергати важлив дан про цефв чи хн технолог в одному мсц - так реч у мене дублювалися не один, не два, навть не сотню разв. Без зайво скромност готовий засвдчити, що два роки вльного серфнгу в нтернет та у мережах рзномантних державних структур дають плюс мльйон балв до нтелекту. Зараз же в мене залишилася лише базова прошивка наноботв, та й та функцону з перебоями, затиснута цлою купою мох обмежень. Н, я не був таким дотом, щоб усе збергати в одному накопичувач, ризикуючи втратити сво надбання через слпу кулю. Н, я усе сво тло перетворив на суцльну флешку, все було б прекрасно, але ж об'м перенесено через портал матер був мзерним. Для порвняння: у цей свт потрапила лише частина мого тла, розмром менше одн копйки, а там у мене навть у баз пд одну лише операцйну пам'ять я було вдведено увесь спинний вддл та частину черевно порожнини нося. Навть знати не хочу, що сталося з мою бльшою частиною. Ну а мен тепер доведеться покласти не менше пвроку на вдновлення бодай того, що в мене залишилося. подбати, щоб цей об'м нформац гарантовано збергся пд час наступних потраплянь.

Факт другий - пацана явно готують на роль кукарач... Н, якось х накше називали. Коротше: пошлють його у бй, з якого вн не повернеться. Точно - камкадзе! Ось що роблять збит бази даних! Значить запхають цього парубка в танк, пошлють на барикади. Я без всяких аналзв можу сказати, що його уже довго тримають на услякй хм. Навть зараз вн вдиха якусь гидоту з кулону на свой ши. Добре, що тут не використовують синтетику, накше б вн уже попрощався з печнкою, з нирками, дах похав би. А так - ще живий, майже здоровий. Псля повного розгортання я легко вичищу його органзм вд будь-яко гидоти, але до того часу ще треба дожити. Мен ц доби ледве вистачило, щоб проникнути в його нервову систему пдключитися до потрбних вузлв. Мало хто зна, що навть коли ми говоримо подумки, частина нервових мпульсв проходить до м'язв, а вдповдний софт дозволя х перехоплювати використовувати як модуль керування системами. Я ж нахабно користуюся ним, щоб слухати думки свого нося - дуже корисна для виживання функця. Тому навть при вдсутност зображення деяку нформацю про навколишнй свт я отримував.

Факт третй найбльш непримний - я тут явно не один! Н на секунду не ослаблюючи контроль над проростанням CryNet, я в першу чергу намагався пдключитися до спинного мозку, щоб заблокувати больов центри цим прискорити непомтне розростання. тут виявляться, що якесь падло уже встигло пдключити соб мй нейрошунт! Ще трохи послухавши думки хлопця я дйшов до дуже непримного висновку - ми вже в бою! мй носй за допомогою мого власного шунта зараз керу якоюсь бойовою машиною. При чому я не вдчуваю няких штучних матералв бля себе, лише органка. Судячи з думок, у яких фгуру згадка про розтоптану альтанку, це щось схоже на крикуна цефв, тльки в антропоморфному варант. Але навщо тод такй потужнй машин меч?!

Ресурсв у мене мало, а часу не було взагал, тому я виршив стати свордною прокладкою 'мж кермом та сиднням' - зробити з себе фльтр мж плотом та машиною. Тепер я мг в будь-який момент втрутитися в бй. В першу чергу я пдключив блок з рефлексами, який уже не раз мене рятував у попередньому свт. В ньому були прописан ус можлив ситуац пд час контактного бою та варанти реакц на них, а оскльки мен доводилося клька разв мняти нося, то й параметри тла там також можна було змнювати у довол широких межах, чим я зараз займався, пдлаштовуючи модель тла пд реальн вдчуття плота. Був би тут шунт для зору - справився б за клька секунд, а так доводиться усе робити навпомацки лише гучн думки мого плота дозволяли нод активувати потрбний алгоритм дй, щоб його ненароком не прибили. Але всьому колись приходить кнець. Мо терпння закнчилося в той момент, коли якась скотина мало не розрубала мене навпл. Ось тут я уже не витримав повнстю взяв контроль на себе, вдгамселивши суперника. Якщо оцнювати отриману в результат ударв модель, то вн нагадав мен рядового цефа: така ж масивна грудна клтка, незрозумл вирости позаду, добре прикрита голова слабкий, виставлений напоказ хребет. Тепер навть модель змнювати не доведеться. Але фантомн бол вд машини вказували, що подальший бй я уже вести не зможу. Я бльш нж упевнений, що без мо участ плот би одразу ж загнувся вд больового шоку, а вн все няк не мг заспокотися продовжував кудись вперто повзти. В якийсь момент зв'язок з машиною обрвався нас викинуло з кабни. От невгамовний, ну куди ти лзеш?! Н, няк не хоче зупинитися. Ну то пробач мене пацан, але я тебе не знаю зараз пду на крайнощ.

На пдключення до мовного апарату в мене пшло майже десять хвилин. Увесь цей час вн десь бгав, кудись дряпався, ховався... Я навть паралельно пдключився до слухового нерву вже мг приблизно орнтуватися по звуках, як це роблять дельфни за допомогою ехолоту. От тльки зробив це надто пзно.

– Ви провели хорошу битву, Майстер. Я навть не шкодую, що загину вд руки такого вона.
– почувся голос двчинки, дитини!

– Стй!
– голос ззаду, я активую програму ухиляння вд удару, а хлопець сам коригу сво рухи, вибиваючи кинжал вдправляючи ще одну двчинку в полт до першо.
– Хлопець? Мене перемг якийсь хлопчисько?!

– Я повернуся назад.
– прохрипв цей йолоп, перехопив нж зворотнм хватом. Та звдки ж у нього так рефлекси?! Бда!

– Стояти!
– я вдключив ус нейроблоки, транслюючи звук йому прямо через слуховий нерв.
– Ти збирашся вбити дтей! Зупинись!

– Я повернуся додому!

– Куди?
– я вже розумю, що переконати його не вдасться готуюся до найгршого.

– У свй свт!!!

тут одночасно вдбуваються три под: я повнстю вдключаю спинний мозок, хлопець рветься вперед, а захисниця т двчинки вируба пацана ударом чогось фарфорового по голов. ось, лежимо ми на пдлоз, хлопець вперше за час нашого знайомства знепритомнв, а я з радстю прибрав ус обмеження CryNet, уже не хвилюючись про непомтнсть. Якщо цей йолоп не цну чужого життя, то нехай не сподваться на милсть вд Мене!