На жаль розташування мн ми не знали, тому й полетли зовсм не у той бк, куди очкували. Вилетвши з полум'я наче гарматне ядро, ми покотилися схилом, аж поки не шубовснули у струмок, де й розпалися.

Витягуючи Ауру на берег, я пдводив пдсумки зткнення: полонених не взяли, особистсть замовника не дзналися, засвтилися перед Аурою... Хоча щодо останнього я можу не хвилюватися, ельфйка ще до тями не прийшла, а шкру на замну втраченй дрон мен зараз притягне. Я бльше хвилювався б за нших, випадкових свдкв, як могли ненароком натрапити на нашу компаню. Та й спостережн веж у ключових точках маршруту могли добре роздивитися нашу бучу. Напевно на мсце нциденту вже вирушили вартов, а значить наш слд, нас самих скоро знайдуть. Ех, зрвалося наше змагання...

Як виявилося - нчого не зрвалося. Минуло хвилин п'ять, а реакц вд органзаторв ми так не дочекалися. Дрони не помтили абсолютно някого руху н на трибунах, н з контрольного центру. Бльше того - нашу сутичку з розбйниками взагал сприйняли як одне з випробувань! Трохи подумавши, я наказав шукати усх, чия реакця хоч трохи вдрзняться вд прогнозовано. Коло пошукв обмежив знатними особами та персоналом Академ - бльше нхто не мг би органзувати таку складну операцю прямо пд носом Церкви. Або вона сама це все влаштувала. Знаю, що так люди вмють тримати обличчя, але хоча б якась реакця на вдхилення вд хнього плану повинна бути. я не впевнений, що мшенню була саме Аура.

Тут ельфйка прокинулася. Церес приховав НК одразу псля сутички, я уже закнчив перевдягатися у принесену дроном замну, тому питань стосовно бйки виникнути не повинно. Двчина серйозно постраждала пд час сутички. При чому основн травми вона отримала пд час евакуац, а не безпосередньо бою. Загалом все обмежувалося великою клькстю синякв, гематомою та вивихом кист. Можна вважати, що вдбулася легким переляком, але про продовження гонки не може бути й мови. От тльки сама вона вважала накше.

– Я продовжую гонку.
– вперто повторила вона, пднмаючись на схил, по якому ми скотилися.

– У Вас вивих кист струс мозку.
– намагався переконати Тайто, але двка продовжувала дряпатися, не зважаючи на приступи запаморочення.

– Бгти це не завадить.

– Вам лежати треба, а не бгати.

– Намагатеся мене зупинити?
– з погрозою поцкавилася вона.

– Як знаш, попередити - дло наше.
– перебиваю я Цереса, махаю йому йти дал.

Розрахунок виявився врним. Пднявшись на пагорб ми вийшли прямо назустрч Ханл. Двчинка навть не здивувалася, побачивши мне у такй компан.

– Втаю, пан Аура. Щось сталося?

– Дрбн непримност. Натрапили на недоброзичливцв...

Поки двчата сплкувалися, ми з Цересом оглядали контур сигналзац. Випалений начисто. Сигнал на базу пройшов. Чому ж нхто не вдреагував? Може конструктори просто не розраховували, що спортивний обмежувальний канат може потрапити у зону бойових дй, пд час його створення орнтувалися на зовсм нш вимоги? Якщо подумати, то справа може бути в самому принцип роботи сигнального контуру. От тльки без розумння його схеми робити висновки не варто. Я з цю технологю тльки-тльки познайомився, але мене вона уже зацкавила своми широкими можливостями. Ще б пак, зробити функцональний пристрй з пдручних матералв!

Поки ми розбиралися з технчними питаннями, двчата виршили триматися разом. Тльки без нас, аби потм було менше питань. Ханл уже знала мою звичку виршувати усе силою, тому хотла в цей момент бути якнайдал вд мене. Не знаю про що думала Аура, Аналтик так не змг скласти психологчний портрет, напевно не хотла псувати соб мдж допомогою 'слабко стат'.

Помахавши на прощання, ми з Цересом рвонули вперед, розчищати шлях двчатам. Ну а те, що ми по дороз ще й позмагатися встигнемо - всього лиш примний бонус, адже так?

***