Головнокомандувач вмить нашорошив вуха.

– На превеликий жаль, ми ніколи не знаємо наперед, в якому саме місці земної тверді виникне ураган, станеться вулканічне виверження або розлютується посуха. Отже, не можемо робити ніяких прогнозів та оголошень, які широко практикували раніше. Чи казали ми наперед про Всесвітній Потоп?

– Так точно!
– хвацько забряжчав залізною лускою Михайло.

– Чи попереджали про зруйнування Вавілонськоу Вежі?

– Ще б пак!

– Чи обіцяли вчасно спопелити Содом та Гоморру?

– Було!

– А нині наші пророки та янголи-кур'єри сидять без діла, вимушено байдикують, бо також не відають, де і коли відбудеться чергове покарання в ім'я подальшого поліпшення роду людського. Вони нині не в змозі наперед рекламувати нашу мудру діяльність. А знавіснілі грішники, не маючи на руках точних і чітких прогнозів, сприймають свої лиха як стихійні, а не як наші милосердні турботи про спасіння їхніх пропащих душ. У свою чергу, свята віра в силу нашого Промисла хитається і занепадає.

– Р-р-розігнати тунеядців!
– войовничо брязнув лускою Михайло.

– Цить, вельмишановний!

– Слухаюсь!

– Колеги! Чи не час нам для необхідної й назрілої профілактики повернутися до випробуваної в багатьох акціях стратегії, яку ми, мов недбайливі господарі, здали в архів?

Обидва архангели втупилися у Наймудрішого.

– Наші хмари перенасичені буйнопоточними зливами. Наші стратегічні й тактичні блискавки перенапружені спопеляючою енергією. Ми маємо велетенський запас добірних кам'яних брил - метеоритів, болідів та астероїдів. Якщо захочемо, то й Місяць гепнемо на Землю! З технічного боку це цілком здійсненно.

– Оце здорово!
– захопився ідеєю Михайло.
– Такого ще не бувало!

– Космічна катастрофа перший сорт!
– лагідно зазначив Гаврило.
– Якщо Місяць гепнути на Землю, то й Страшного Суду не треба...

– Ну, то як?
– пом'якшав Промовець.
– Чи не варто нам знову повернутися до старої, але надійної методики наставлення на Путь істинну? Зрозуміло, в поєднанні з широкою попередньою роз'яснювальною кампанією. Аби кожен второпав, що таке наша сфера життєвих інтересів...

– Варто, ой варто!
– розквітнув головнокомандувач війська небесного. Господи, ото дам прикурить!

– Які масштаби майбутньої демонстрації сили?
– діловито запитав архангел Гаврило.
– Земна куля? Континент? Країна? Місто? Селище міського типу чи якась там нікчемна родина фараонів?

Всевишній на мить замислився, а по тому вдумливо відповів:

– Я гадаю, для початку вистачить дощентного зруйнування міста. От коли не збагнуть, що й до чого... Але, ясна річ, слід обрати місто велике, багате, усім добре відоме. Дуже зручно для цього розташований Бейрут...

– Але ж, - делікатно нагадав Гаврило, - Бейрут поки що - лише невеличке приморське селище, не варте бомбардування й бриляками. От у майбутньому!..

– Дайте мені Австралію або хоча б Мадагаскар!
– нараз слізно заканючив Михайло.

– Цить, вельмишановний!

– Слухаюсь...

– Які будуть конкретні думки та пропозиції?

– Дозвольте мені, - звівся на ноги теоретик.

– Кажи, Гавриле.

– Ваша Блискавичність!
– уклін у бік Всевишнього.
– Ваша Звитяжність! уклін у бік хмарного головнокомандувача.
– На мій погляд, континент Австралія та острів Мадагаскар, як об'єкти карально-виховної акції, мають щонайменше два недоліки. По-перше, вони страшенно віддалені від Святої землі і ніхто там про них поки що навіть не відає: розквіт мореплавства та географічних відкриттів ще попереду.

– Чого ж досі барилися?

– Цить, Михайле!

– Слухаюсь...

– По-друге, аборигени тих віддалених об'єктів ще й пошепки не чули слова Божого, отже, наша карально-виховна операція тільки посилить вплив на авторитет тамтешніх удільних ідолів, кумирів і тотемів. Мовляв, це вони, іроди, розперезалися! Відтак, наша акція виявиться даремною, її психологічний ефект дорівнюватиме нулю. З однаковим успіхом ми б сиділи отут, бездіяльне склавши руки. До того ж не забуваймо, і наш некерований хор праведників своє діло робить.

– Осанна тобі. Господи!
– струсонуло атмосферу.

– Чуєте?
– тонко усміхнувся архангел.

– Ближче до справи, Гавриле! До чого ти ведеш?

– А ось до чого. Ваша Блискавичність! Я насмілюсь - зрозуміло, з вашого ласкавого дозволу - запропонувати таке: приректи на профілактичну погибель місто, котре межує з обіцяною колінам Ізраїлевим землею, аби всі і звідусіль на власні очі уздріли потугу, велич і масштабність наших вікопомних діянь. Щоб сама згадка про них жахала!