–  Я науковий працівник, - огризнувся молодший.
– І ви теж, до речі.

Надворі загавкав собака.
– Є хто живий?
– загукали з доріжки молодим жіночим голосом.

Біля ґанку стояла Наталка з пошти, що про неї саме точилася розмова.

Колеги визирнули у відчинене вікно.

–  Про вовка промовка, - стиха мовив Петро.

А Микола Пилипович уїдливо відкоментував:

–  Давай, научний работнік. Твоя дисертація прийшла.

У цей момент дівчина помітила, що з вікна на неї дивляться, і зійшла зі стежки у садок.

–  Здравствуйте, Наталочка!
– солодким голосом проспівав Микола Пилипович.
– Провєдуєте больного?

–  Драстуйте.
– Поштарка наблизилась до розчахнутого вікна і приязно посміхнулася.

Сонце вже сіло, але світлі сутінки дозволяли чудово роздивитися все. Дівчина явно прийшла не просто так, бо знову причепурилась та розфарбувалася понад усяку міру.

–  Здрастуй, Петре, - повторила вона.

Микола Пилипович щодуж стусонув хлопця ногою.

–  Драстуй, - озвався той.

–  Як ти?
– Вона наблизила своє обличчя до хлопцевого і при цьому притислася до підвіконня, так що у викоті сукні випнулися дві апетитні півкулі.

Микола Пилипович з одного погляду оцінив побачене та ковтнув швидку слину.

–  Хорошо, шо ви прийшли, - радісно продовжив він.
– А то Петро наш тут скучає, может, ви б його вивели прогулятися? Больним же нужен свіжий воздух!
– При цьому він продовжував непомітно штовхати колегу ногою, намагаючись таким чином активізувати його.
– Із задоволенням, - зраділа Наталка такій пропозиції.
– Ти як, зможеш піти на прогулянку?
– перевела вона погляд на Петра.

Той нарешті послухався нечутних, але чутливих вказівок начальства і вступив до розмови:

–  Справжнього чоловіка синці тільки прикрашають.

–  Красавець!
– оцінив Микола Пилипович, але побачивши, що хлопець ображається, по-батьківському поклав йому руку на плече.
– Шучу-шучу.

–  То я почекаю?
– з надією запитала поштарка.

–  Він бистренько, - пообіцяв Микола Пилипович.

Колеги відійшли від вікна. Петро взявся вдягати сорочку, періодично покректуючи від болю.

–  Ти там цеє… - стиха радив майор.
– Помніш, про шо я говорив? Покрути її трошки. А вдруг розколеться. На жалость бери.

–  Де мої кросовки?
– зазирнув під ліжко Петро.
– Світло ввімкніть!

–  Ага, щас. Комари налетять, так тобі харашо гулять, а мені тут мучиться… Він уже іде!
– загукав Микола Пилипович, щоб почули на дворі.

Петро стиха лаючись зав’язував шнурки.
– І про бабу, про бабу побольше інформації. Вона ценний істочник. Не забувай. Шо буде просить - не одказуй… Ну, - він оцінив поглядом колегу і несхвально зморщився.
– Годиться. Ранений, но живой. Давай, з Богом.

Петро вийшов на ґанок, де вже чекала поштарка.

Микола Пилипович висунувся у вікно.

–  Наталочка! Єслі там хлопці будуть його обіжать, ви ж заступитесь?

Дівчина засміялася.

Петро люто зиркнув через плече.

–  Оп’ять шучу, - швидко запевнив колега.
– Щасливого гуляння.

Липневі сутінки потрошку згущалися навкруги.

Наталка зазирнула Петрові у травмоване обличчя.

–  Боляче?
– співчутливо запитала вона.

Хлопець роздратовано відмахнувся.

–  Кинь. Краще скажи, хто це міг зробити.

–  Не знаю.
– Для переконливості дівчина притиснула руки до грудей.
– Якби наші хлопці, вони б уже похвалилися. Вони завжди хваляться, коли когось побили.

–  Хай тільки спробують, - загрозливо мовив Петро.

–  Бити будеш?

–  Буду, - пообіцяв він.

Вона з повагою подивилася на міцну статуру супутника. Деякий час ішли мовчки, потім дівчина взяла Петра під лікоть. Він не заперечував, бо це приємно, коли красива молода дівчина бере вас під лікоть, а може, лейтенант нарешті усвідомив всю важливість цього джерела інформації, тому й поводився відповідно.

–  Куди ми йдемо?
– поцікавився він.

–  Не знаю. Гуляємо.
– Наталка замислилася.
– Слухай, а пам’ятаєш, ти казав, що любиш вночі купатися?

–  Це ти казала.

–  Але ж ти не заперечував, - вона опустила очі, і Петро мимоволі посміхнувся.
– То, може, і справді скупаємось?

–  Так іще ж до ночі далеко.

–  А поки дійдемо, вже буде темно.

Так сталося, а чи то було сплановано зарані, що хлопець з дівчиною і без того просувалися у бік ставка, тому наразі не довелося навіть міняти маршрут прогулянки.