ФаустЩо буде там – мене це не обходить.Ти можеш світ якийсь новий виводить,Коли зруйнуєш той, що є.На цій землі я радістю втішаюсь,Під небом цим я муками караюсь,І аж тоді, як з ними попрощаюсь,Нехай що хоче настає.І не бере мене цікавістьСпізнати той інакший світ,Чи є і там любов, ненависть,Чи є і там і верх, і спід.МефістофельТа, якщо так, тобі немає риску.Угодьмося. Лиш дай мені підписку,Я дам тобі таке, чого повікІще не бачив чоловік.ФаустЩо хочеш ти, нещасний чорте, дати?Чи можеш ти стремління ті узнати,Що їх плекає дух людський?Є в тебе їжа – в ній нема поживи;Є в тебе злото – та воно рухливе,Із рук виприскує як стій;Покажеш гру – в ній виграть неможливо,Даси коханку – а вона, зрадлива,З моїх обіймів іншому морга;Є в тебе честь і слава дорога —Мов метеор, вона щезає;У тебе плід зеленим зогниває,А дерево лиш мить одну цвіте.МефістофельТака вимога біса не злякає,Я можу дать тобі все те.Та, друже мій, колись і щось хорошеУтішити в спокої прийде нас.ФаустКоли, вспокоєний, впаду на ліні ложе,То буде мій останній час!Коли тобі, лукавче, вдастьсяМене собою вдовольнить,Коли знайду в розкошах щастя, —Нехай загину я в ту мить!Ідем в заклад?МефістофельІдем!ФаустДай руку, переб'єм!Як буду змушений гукнути:«Спинися, мить! Прекрасна ти!» —Тоді закуй мене у пута,Тоді я рад на згубу йти.Тоді хай дзвін на вмерле дзвонить,Тоді хай послух твій мине,Годинник стане, стрілку зронить,І безвік поглине мене.МефістофельЗміркуй як слід! Ми все затямим, друже!ФаустНа це ти маєш всі права.Що я кажу – то не пусті слова.Як буде так – я раб тобі, злий душе,Тобі чи ще кому – байдуже.МефістофельСьогодні ж, пане докторе, в обідЯ до своєї служби приступаю.Але – життям і смертю заклинаю —Розписку дай, щоб все було як слід.ФаустНавіщо ця формальність дріб'язкова?Не знаєш ти, що ми додержуємо слова?Тобі не вистачить хіба,Що слово дам несхибне, поки віку?Весь світ тече, хисткий без міри і без ліку,Мене ж затримає клятьба?Хоч, може, це й химера все —Але душа її приймає.Блаженний той, хто вірність в серці має,Він без жалю все в жертву їй несе.А звій пергамену, і підпис, і печаткаЛякає всіх, як хижий василіск;Там слово мертве од початку,Там владу мають шкура й віск.Скажи ж мені, що треба взяти:Мідь? Мармур? Шкуру? Папірець?Різець, перо чи олівець?Як бачиш, вибір пребагатий!МефістофельУже засипав, як з лоток…Навіщо стільки тої мови?Бери абиякий листок,А підписатися – вточи краплину крові.ФаустНу що ж, і цей зроблю я крок,Коли вже в вас такі умови.МефістофельКров, бачиш, своєрідний сік.ФаустНе бійсь, що я угоду цю порушу:Мою нестримно пориває душуДо того, що тобі прирік.Даремно я себе дурив:Не більш од тебе я заважив.Великий дух мене зневажив,До тайн природи вхід закрив.Тепер порвалась нитка мислі,Науки стали мені ненависні.Тепер у вирі чуттєвих втіхЯ пристрасті пломінь заспокою,За чарівною пеленоюНабачусь див і чуд усіх.Риньмося сміло в часу прибій,В потік випадків і подій,Нехай і сміх, і плач,І щастя, й біль невдачПерехлюпуються, як хвилі рік:Лиш в русі проявить себе чоловік.МефістофельВ нас не питай, де міра й край:Всього досхочу, до жадоби.Бери, хапай, що до вподоби,І на здоров'я поживай.Лиш не губись, держися сміло.ФаустТа зрозумій, не в насолодах діло.В стражданнях радощі відчути я готов,Утіху – в розпачі, в ненависті – любов.Мій дух звільнивсь уже од пут науки,Чутким зробивсь до будь-якого болю,Вмістить в собі всі радощі і муки,Все те, що людству випало на долю.І глиб, і вись – все духом охоплю я,І втіху, й біль – все в серце уберу я,Щоб всім єством своїм з єством вселюдським злитисьІ разом з ним у безвість провалитись.МефістофельІ я жую вже ряд тисячолітьТой шмат черствий, мій друже милий!Ніхто з людей, з колиски й до могили,Старої закваски ніяк не міг стравить.Повір мені, для себе самБог сотворив цей світ як цілість;Він в вічнім світлі сяє там,Нам дав лиш пітьму, ну, а вамІ день і ніч послав як милість.ФаустКоли ж я хочу!МефістофельЦе воно!Але… тут є «але» одно.Мистецтво довге, вік короткий,Ти б мусив знати це давно.Нехай який-небудь поет солодкий,У мріях смілий, у серці кроткий,Для тебе аж у хмари зайде,Найкращі якості там найде;Ти будеш сміливий, як лев,І, як сайгак, прудкий,Як півдня син, яркий, палкий,Як сіверяк, кріпкий.І будеш ти зразком лицарстваІ водночас верхом лукавства,Зумієш пристрастю палатиІ розраховано кохати.Таку прояву високоснуЗначу я знаком мікрокосму.
