Шрифт:
Авербахів склеп у Лейпцигу
Веселе товариство розважається.
ФрошНіхто не п'є, не веселиться.Я покажу вам кислі лиця!Завжди, бувало, горите,А це, як мокрі, сидите! БрандерСебе вини! Бо й ти хороший теж:Ні свинства, ні дурниці не сплетеш.Фрош(виливає йому на голову склянку вина)На й те, і те!БрандерЗ свиней свиня!ФрошА ти не в'язни, як пеня!ЗібельЗа двері геть! Не треба чвар!Усяк лиш пий і пісню шквар:Гей, гей-а-гей! АльтмаєрОй пробі! Вати, вати!Оглухну я, як будуть так співати.ЗібельЯк од склепінь луна іде,То, значить, добре бас гуде.ФрошОтак! Кому ж не в лад,того в три вирви гнать!Ой тара-ляра-ля!АльтмаєрОй тара-ляра-ля!ФрошНу, можна починать.(Співає)І як воно іще стоїть,Священне Римське царство? БрандерПогана пісня! Політична! Тьху!Противна пісня! Даймо Богу славу,Що не на нас він звірив ту державу.Про мене й те прибуток немалий,Що я не цісар і не канцлер в ній.Та треба й нам якесь начальство мати;Анумо папу обирати!Відомо всім, котрій з прикметНалежить тут пріоритет!Фрош(співає)Соловейку-пташко, лети-вилітай,Мою милованку сто раз привітай… ЗібельПро милу не співай! Не хочу я і чути!ФрошСпівай і прославляй! По-твоєму не бути!(Співає).Одчини! Бо ніч іде.Одчини! Бо милий жде.Зачини! Світає день…ЗібельНу що ж, співай на славу їй пісень!Од цих пісень тобі ж колись завадить:Мене вже зрадила, чекай, тебе ще зрадить.Нехай кохається вона з домовиком,Вночі на пустирі стає із ним на речі,І цап, вертаючись додому од відьом,Хай на добраніч їм люб'язно промекече.Хіба я з розуму вже спав,Щоб за повією впадав?Які у біса їй привіти?Хіба що вікна потрощити! Брандер(гримнув кулаком по столі)Мовчать! Мовчать! Що за содом!Ви ж знаєте, я вмію жити:Тут всі закохані кругом,їх треба чимсь хорошим пригостити,Щоб все кінчилося ладом.Ось пісня вам нового крою,І всі тягніть приспів за мною.(Співає). [31] Раз криса в кухні завелась,Жила із сала й масла,Мов доктор Лютер, розплилась,Пузце собі напасла.Та кухар їй отрути дав,І білий світ немилий став,Неначе з закохання!31
Брандер (співає). – Своєю піснею про крису Брандер виражає зневагу до високого кохання, що відповідає думці Мефістофеля про цей же предмет. Брандер – анаграма імені англійського філософа Бернарда Мандевіля (1670—1733), скептицизм якого щодо високих мотивів людської поведінки Гете втілив найповніше в образі Мефістофеля.