Степанов подивився на клерків, які сиділи за овальними, красивої форми столами; порядок абсолютний; на висувній дощечці друкарська машинка, це тільки ми багаті, тримаємо секретарок, тут усі службовці знають машинопис і стенографію, час — гроші, молодці, дияволи; «вчіться у капіталістів хазяйнувати, за ними двісті років досвіду»; господи, яка ж була правда у всьому, в кожному його рядку, в кожній замітці на полях книжок; Ленін і Петро, два піки російської історії. А втім, Ленін — пік світової історії; до речі, і тим, що жінки дістали тут право не тільки голосувати, а й бути прем’єрами, вони йому зобов’язані, Леніну; тутешні власті предержащі були змушені відступити після нашої революції, інакше їх змели б, якби вони не здали своїх залізобетонних старорежимних позицій.

Степанов пішов не до клерка, а до дівчини; дуже красива, одягнена надзвичайно старанно, але водночас вільно, з паризьким шиком; на обличчі усмішка: «Доброго ранку, будь ласка, сідайте, чим можу вам допомогти?»

— Я хочу відкрити рахунок.

— Особистий?

— Так.

— Тоді, будь ласка, зверніться до містера Джонса. — Вона обернулася до цибатого хлопця з типово англійською зачіскою — волосся закриває половину лоба; комірець високий, із шпилькою; галстук тоненький; сіро-чорний картатий піджак. — Боб, це до тебе.

Той підвівся, привітно помахав Степанову рукою.

— Прошу вас, сер…

— Доброго ранку, мені потрібно відкрити рахунок…

— О, ми це зробимо дуже швидко. Будь ласка, заповніть бланк. Не сердьтеся, що такий довгий. Бюрократія наш бич, — він посміхнувся. — Хочете вкласти гроші в діло, на терміновий вклад чи відкрити поточний рахунок?

— Поточний рахунок.

— Я рекомендував би вам подумати над вкладом грошей у акції «Нестле», вони різко пішли вгору… Хороша тенденція у аграріїв Айови…

— Ні, дякую, я хочу мати чеки, щоб не носити з собою грошей…

Клерк перебіг бланк-анкету, підвів на Степанова очі, в яких було доброзичливе здивування.

— Ви — росіянин?

— Так.

— Як цікаво… Яку суму ви хочете покласти на рахунок?

— Чотириста фунтів…

— Ви не написали вашої адреси в Англії, сер.

«Зараз він неодмінно зажадає якусь довідку, — з тугою подумав Степанов. — І все полетить шкереберть».

— Я живу в готелі…

— Але ви маєте намір найняти квартиру, чи не так?

— Ні. Я приїхав сюди ненадовго, не хочу носити з собою грошей.

— Взагалі ми, як правило, відкриваємо рахунок лише тим, хто має тут квартиру…

«Якщо я скажу «радянське посольство», він попросить письмове підтвердження, — подумав Степанов. — Час буде втрачено; вже пів на десяту».

— Знаєте, — сказав Степанов, — у мене є тут два видавці…

— О, ви письменник?! Уперше бачу живого письменника… Ви емігрували?

— Ні. Я — червоний.

— Як цікаво, — повторив клерк. — А ви не могли б назвати ваші видавництва?

— Так, звичайно.

Клерк вийняв з шухляди стола телефонні довідники, швидко погортав їх і похитав головою.

— Але «Макгірі енд Лі» у списках немає. Мабуть, збанкрутували, книговидавнича справа ненадійний бізнес, усі дивляться телевізор. Як прізвище вашого другого видавця? Ага, дякую. Будь ласка, дайте мені ваш паспорт, велике спасибі, о, який червоний, на фото ви значно старші за свої роки, я не дав би вам і сорока семи…

Він розмовляв, виписував дані з паспорта, набирав номер телефону, щось рахував на маленькому кишеньковому комп’ютері, приязно посміхався і навіть устигав курити нікарагуанські безфільтрові «Ройал».

— Добрий день, — набравши номер, клерк посміхнувся невидимому співрозмовникові, — це з «Бенк інтернешнл», Роберт Джонс, я хотів би з’єднатися з комерційним департаментом; ні, група розрахунку з авторами; спасибі. Добрий день, це «Бенк інтернешнл», Роберт Джонс, група особистих розрахунків. Будьте ласкаві, допоможіть мені одержати довідку: ви видавали книжку містера Дмитра Степанова, Росія, ні, пробачте, Радянський Союз… Який рік? — він запитливо подивився на Степанова, але з тією ж доброзичливою, якоюсь підбадьорюючою усмішкою, — банк, святая святих, початок усіх початків, сховище бабок, хай їм грець, — має стати улюбленим місцем вкладника.

Степанов назвав рік, титул, прізвище перекладача.

Клерк передав усе так, немов він знав це давним-давно, просто забув, ради бога, пробачте, буває…

— Ага, чудово. Все розпродано? Чудово! Пейпербук [18] ? А коли ви збираєтесь випустити друге масове видання? Чудово. Ми будемо дуже вдячні, якщо ви надішлете нам коротеньку довідку про гонорари містера Степанова. Можливо, він захоче взяти гроші в кредит, ми з радістю підемо. Йому назустріч після того як одержимо ваше підтвердження. Пробачте, з ким я говорив? Ах, міс Тейсі, дуже приємно, всього вам найкращого…