Енн спробувала закликати Хань, але безуспішно. Вона зрозуміла, що в прянику була не тільки отрута. На нього ще було накладено закляття.

О Творець, все йде не так, як треба! Кімната відпливала. Енн відчула біль у потилиці. Відчула, як кам'яна підлога дряпає спину. Побачила симпатичне усміхнене личко дівчинки. — Я прощаю тебе, дитино, — прошепотіла Енн.

І її поглинула темрява.

В одній руці Келен тримала меч, а інший тягла за собою Еді. У темряві обидві спіткнулися об тіло Орска і з розмаху впали. Келен відсмикнула руку від розпоротого живота мерця.

— Як… як він міг тут опинитися!

— Це бути неможливо. — Промовила Еді, намагаючись віддихатися.

— Місяць добре освітлює дорогу. Я впевнена, що ми не кружляємо на одному місці.

— Келен витерла руку об сніг, стираючи кров і слиз, потім встала і допомогла піднятися Еді. Навколо валялися трупи в яскраво-червоних плащах. — Сутичка була одна. Інших тіл бути не може. І Орск…

Келен оббігла очима дерева, виглядаючи за ними вершників.

— Еді, пам'ятаєш, Джебр сказала, що їй було видіння, ніби я бігаю колами? Еді змахнула з лиця сніг.

— Але чому?

Келен бачила, що Еді більше не може бігти. Вона використала свою чарівну силу в бою і тепер була напівмертва від втоми. Скажена лють її магії розшпурляла нападників, але їх було надто багато. Орск убив ще чоловік двадцять чи тридцять. Келен не бачила, як він загинув, але ось вже третій раз натикалася на його тіло, розрубане майже надвоє.

— У якому напрямку нам, по-твоєму, треба йти, щоб звідси вибратися? запитала вона чаклунку.

— Вони бути там, — зазначила Еді. — А нам потрібно он туди.

— І я так думаю. — Вона потягла Еді в іншу сторону. — Ми весь час йшли в тому напрямку, який вважали вірним, і у нас нічого не вийшло. Доведеться спробувати по-іншому. Пішли. Зробимо так, як нам уявляється неправильним.

— Це можуть бути чари, — припустила Еді. — І якщо це так, ти бути права. Але я дуже втомилася, щоб відчути, є чари чи ні.

Ковзаючи по снігу, вони понеслися вниз по схилу. І тут з-за дерев вискочили воїни. Їх було двоє. Келен з Еді бігли, грузнучи в глибоких заметах, але це було все одно що намагатися бігти по пояс в трясовині.

Один воїн вирвався вперед і вже наздоганяв їх.

Келен не хотіла, щоб Еді вдавалася до магії. Якщо у чаклунки нічого не вийде, на інше часу не залишиться.

Вона круто розвернулася, виставивши перед собою меч. Воїн в червоному плащі теж оголив свій клинок. Його груди захищали металеві обладунки. Тому він прикривав обличчя — інстинктивний жест, але фатальний при зустрічі з противником, якого навчав король Вайборн, батько Келен. Воїни в обладунках бувають занадто самовпевнені.

Келен вдарила його в стегно, розпоровши м'язи до кістки. Воїн з криком впав на землю.

Слідом за ним з'явився другий. Червоний плащ майорів у нього за плечима.

Келен, розвернувшись, розпорола йому внутрішню частину стегна, перерізавши артерію.

Коли він впав, Келен перерубала йому підколінне сухожилля.

Перший продовжував голосити. Другий лаявся такими словами, яких Келен зроду не чула. Він намагався доповзти до неї, виставивши меч і викликаючи її на бій.

Келен згадала рада батька: «Слова не можуть тебе поранити. Тільки сталь.

Бийся тільки зі сталлю».

Вона не стала витрачати час і добивати ворогів. Швидше за все вони і так стечуть кров'ю. А якщо й ні, з такими пораненнями їм все одно далеко не піти.

Чіпляючись одна за одну, вони з Еді кинулися до дерев.

Задихаючись, вони продиралися в темряві крізь вкриті снігом гілки. Келен зауважила, що Еді тремтить: чаклунка втратила плащ ще на самому початку бою.

Знявши свою накидку з вовчого хутра, Келен накинула її Еді на плечі.

— Ні, дитино, — почала було відмовлятися Еді.

— Надягай! — Веліла Келен. — Я і так змокла. До того ж вона мені заважає працювати мечем. — По правді кажучи, меч здавався їй таким важким, що вона насилу могла його підняти, не кажучи вже про те, щоб ним діяти. Але страх надавав їй сил, і поки цього було достатньо.

Келен вже не знала, куди біжить. Вони з Еді просто намагалися врятувати життя.

Коли їй захотілося повернути праворуч, вона повернула ліворуч. Густі дерева закривали і місяць, і зорі.

Вона повинна вибратися звідси. Річарду загрожує біда. Вона потрібна йому. Вона зобов'язана до нього дістатися. Щось могло піти не так. Зедд міг не потрапити в Ейдіндріл. А вона повинна.