Гратч трохи подумав, а потім похитав головою. Річард знову обійняв свого друга. Потім він відпустив його, і Гратч розправив крила.

— Гратч, ти можеш летіти, коли йде сніг? — Гар кивнув. — А вночі?

Гар знову кивнув і гордо посміхнувся.

— Добре, тоді слухай уважно, і ти зможеш легко відшукати Келен. Адже я вчив тебе визначати сторони світу: північ, південь і так далі. Значить, ти не заблукаєш. Келен зараз на південному сході, але вона рухається від нас, тому що їде в інше місто. Вона вважає, що я наздожену її, але я не можу. Я повинен чекати тут. А їй необхідно повернутися сюди. Вона не одна, з нею є ще люди.

Сивий чоловік старий — це мій друг, мій рідний дідусь, якого звуть Зедд. І ще багато інших людей, в основному солдат. Дуже багато людей. Ти зрозумів?

Гратч сумно кивнув.

Річард потер лоба, намагаючись знайти спосіб пояснити зрозуміліше.

— Як сьогодні, — підказала Кара. — Коли ви говорили перед городянами.

— Вірно! Як сьогодні, Гратч! — Юнак вказав на підлогу залу, зробивши круговий жест. — Пам'ятаєш, скільки людей було тут, коли я говорив? Ось приблизно стільки ж буде з Келен.

Гратч нарешті розуміюче рикнув. Річард погладив його по грудях і простяг йому листа:

— Ти повинен доставити їй цього листа. У ньому написано, чому їй потрібно повернутися сюди. Дуже важливо, щоб цей лист потрапив до неї. Ти зрозумів?

Гратч кігтем підчепив лист.

Річард відкинув з чола волосся.

— Ні, так не піде. Ти не можеш нести його в лапах. По-перше, кігті можуть тобі знадобитися, а по-друге, ти можеш його впустити. До того ж воно намокне під снігом, і Келен не зможе його прочитати. — Він замовк, намагаючись збагнути, у що б загорнути лист.

— Магістр Рал…

Він обернувся. Раїна простягала футляр, в якому вона привезла послання генерала Трімака.

— Спасибі, Раїна, — посміхнувся Річард. Вона усміхнулася і знизала плечима.

Річард поклав лист — свою єдину надію — в футляр і повісив його Гратчу на шию. Гар задоволено забурчав і ще раз помацав локон.

— Гратч, може статися, що з якоїсь причини Келен не буде разом з усіма. Я не можу сказати, що там зараз відбувається і що буде відбуватися тоді, коли ти туди прилетиш. Можливо, тобі доведеться її пошукати.

Гар погладив локон. Річарду не раз бачив, як він одним рухом ловить в польоті кажана безмісячну ніч. Гратч, звичайно, зуміє розгледіти на землі людину, але все ж він повинен по якихось ознаках відрізнити того, хто йому потрібен.

— Гратч, ти ніколи її раніше не бачив, але в неї дуже довге волосся небагато жінок носять волосся такої довжини. Вона не злякається, побачивши тебе і покличе тебе по імені. Так ти дізнаєшся, що це дійсно Келен. Вона знає, як тебе звати.

Гратчу набридло вислуховувати докладні інструкції, він заплескав крилами і застрибав на місці. Йому не терпілося скоріше полетіти і привести Келен до Річарда. Шукач відчинив вікно. На вулиці мело. Друзі наостанок ще раз обнялися.

— Будь обережний, Гратч. Я хочу, щоб ти повернувся цілим і неушкодженим і ми могли знову з тобою боротися, ти, здоровенна кудлата бестія!

Гратч закурликав і незграбно виліз на підвіконня.

— Грааатч люююб Рааач-ааарг!

— Я теж люблю тебе, Гратч, — помахав рукою Річард. — Бережи себе.

Вдалої тобі подорожі.

Гратч махнув у відповідь і стрибнув у ніч. Річард ще довго дивився в холодну імлу, хоча гар зник з поля зору майже миттєво. Раптово Річард відчув у душі порожнечу. З ним залишалися люди, але це було не одне і те ж. Люди залишилися тому, що пов'язані з ним чарівними узами, а не тому, що вірять в нього або в його справу.

Два тижні минуло з тих пір, як Келен втекла з Ейдіндріла. Вона йде все далі, і гару знадобиться щонайменше тиждень, щоб її наздогнати і знайти.

Значить, їх повернення треба чекати не раніше, ніж через місяць. А швидше за все через два.

Він скучив по своїх друзях. Занадто довго вони були далеко один від одного. Самотність гнітила Річарда, і він розумів, що лише присутність Келен, Зедда і Гратча може позбавити його від цього почуття.

Річард закрив вікно і, повернувшись, ледь не зіткнувся з обома Морд-Сіт.

— Гратч і справді ваш друг, — сказала Кара. Річард обмежився кивком, боячись, що голос йому зрадить.

Кара перезирнулася з Раїною, а потім раптово сказала:

— Магістр Рал, обговоривши ситуацію, ми прийшли до висновку, що буде краще, якщо ви вирушите в Д'Хару. Там для вас безпечніше. А тут можна залишити достатньо військ, щоб ескортувати вашу королеву, коли вона приїде сюди, до вас.

— Я вже говорив, що повинен залишитися тут. Імперський Орден хоче завоювати світ. Я — бойовий чарівник і повинен боротися проти нього.