Шрифт:
У грудні 1917 р. за редакцією І. Мазепи та П. Феденка у Катеринославі
почав виходити орган УСДРП «Наше слово».
З утворенням Директорії 15 листопада 1918 року І. Мазепа
прибув до Києва, Наприкінці січня 1919-го на Трудовому
конгресі у Києві Мазепа знову представляв Катеринославщину.
Як і на VI з’їзді УСДРП, разом з однодумцями виступив
проти прихильників «радянської платформи». Вирушаючи на
початку лютого 1919 р. разом з проводом УНР з Києва до Вінниці,
вивіз усі протоколи засідань ЦК УСДРП, списки членів,
найцінніше з бібліотеки, комплекти «Робітничої газети» та
низку інших київських видань.
145
9 квітня 1919 року І. Мазепу призначили міністром внутрішніх
справ у новоствореному уряді Б. Мартоса. У квітні
брав участь у нарадах з американськими представниками у
м. Броди (Галичина).
На посту міністра внутрішніх справ I. Мазепа організовував
допомогу жертвам єврейських погромів, направляв
урядовців на місця для припинення антисемітської агітації,
виїздив на фронт, брав участь у нарадах з головним отаманом
С. Петлюрою, підтримав закон УНР про державну інспекцію
у війську, вважаючи, що «армія без політичного контролю
стане неминуче знаряддям усіх авантюрників».
19 серпня 1919 р. ЦК УСДРП переважно з метою полегшення
порозуміння між урядами УНР та ЗУНР запропонував
замінити на посту прем’єра Б. Мартоса його однопартійцем
I. Мазепою. 27 серпня з’явився відповідний наказ Директорії
про відставку Б. Мартоса. I. Мазепа приступив до виконання
обов’язків голови уряду 29 серпня 1919 р. Директорія в спеціальному
«рескрипті» на його ім’я вказала на необхідність
реалізації проголошеного урядом Б. Мартоса у Декларації від
12 серпня 1919 нового курсу й утворення коаліційного уряду.
Проте коаліція I. Мазепі не вдалася: відступ військ УНР від
Києва і перспектива дальших втрат території не стимулювали
у галичан бажання працювати в уряді.
Після вступу до Києва денікінців урядові установи УНР
зосередилися у місті Кам’янець-Подільський. Туди почали
прибувати маси втікачів з-за лінії фронту, що додавало клопоту
I. Мазепі, який і надалі залишався міністром внутрішніх справ.
Особливо плідними для прем’єра виявилися вересень –
листопад 1919 р.: з від’їздом Андрія Лівицького з дипломатичною
місією до Варшави командування справами республіки
перейшло до її голови та головного отамана С. Петлюри.
4 грудня 1919 р. уряд I. Мазепи визнав неможливим далі
утримувати регулярний фронт і ухвалив рішення перейти до
партизанських форм боротьби в тилу ворога. 6 грудня 1919
р. частини армії УНР під проводом М. Омеляновича-Павленка
та Ю. Тютюнника вирушили у так званий Зимовий похід у
тили Червоної та Добровольчої армій. Прем’єр I. Мазепа та
частина членів уряду також залишилися по той бік фронту.
Іван КОРСАК146
Фактично на I. Мазепу були додатково покладені обов’язки
міністра закордонних справ.
15 листопада 1919 р. фактично розпалася Директорія.
І. Мазепа займався справами уряду до 28 травня 1920, хоч
С. Петлюра ще 26 травня висловив йому подяку «за велику
історичну працю» – і доручив українському соціалісту-федералісту
В. Прокоповичу формування нового уряду.
В новому уряді I. Мазепа очолював міністерство земельних
справ.
Після відставки I. Мазепа разом з відступаючою армією
УНР подався за Збруч і з листопада 1920 р. оселився у Львові.
Він багато працював у бібліотеці НТШ, разом з П. Феденком
та О. Безпалком налагодив видання місячника «Соціалістична
думка». У березні 1921 р. після утворення у Тарнові
Ради Республіки, він їздив туди зі Львова. У травні 1921-го
побував у Берліні, Відні, Празі, де зустрічався з В. Винниченком
і М. Грушевським.