Простора світла кімната з білими стінами. На стінах полиці з книжками, вазочками, статуетками, попільничками, багато світлин, не тільки сімейні, а й пейзажі різних планет, міста, рівнини, гори, старовинні і сучасні храми. Чоловік старости перед тим як усамітнитися на Іноті, облітав пів всесвіту.

Староста стояла біля столу на кухні і різала для салату якийсь овоч не"iстівного синього кольору, "i"i доньки накривали на стіл у кімнаті. Кіту стомлено сіла на ослінчику і вивільнила ноги з високих хутряних чобіт. Ї"i помічниця зі смішними яскраво-червоними тонкими кісками, кирпатим веселим обличчям і холодними очима кинула кожух і плащ на велику скриню при вході і сіла за стіл. Потроху тягала з тарілки жовті мариновані овочі і з насолодою хрумкотіла ними.

Біля стіни стояв клавішний інструмент, на ньому давно ніхто не грав, та роками обережно протирали від пилюки. Гел попросив дозволу, староста кивнула головою і він сів за той інструмент. Кіту здивовано подивилась на нього:

— Блазнюєш? Чи дійсно вмієш?

— Що таке віор? — запитав Гел у воєначальниці Кіту.

— Блазень, який супроводжує повелительку і розважає "i"i. Не в постелі. Такі іноді траплялись при прабабцях Аяти. Віорами завжди були розумники, які уміли співати, танцювати, жартувати, вони мали право порушувати закони, бо вважалися не сповна розуму, ніби веселі діти, улюбленці. — Кіту помітила що калтокієць здивований, перепитала. — Ти не знав?

Гел кахикнув, розвернувся до інструменту, відкрив блискучу кришку і криво посміхнувся:

— Блазень… це ще смішніше, ніж наложник… — і заграв перші акорди. Інструмент давно не налаштовувався, та мелодія була проста і дуже гарна.

Староста з великою тацею тарілок, наповнених "iжею, зайшла до кімнати меолі і вийшла уже без таці. Зупинились, заслухалась, сентиментально витерла сльозу долонею і прошепотіла: — Це остання мелодія, яку грав мій чоловік на цьому інструменті. Дякую, хлопчику. А тепер сідайте до столу, я вас почастую.

І звернулась до Кіту:

— Йому ж дозволено "iсти з жінками за одним столом? Тим більше, не в місті, а тут, у нас?

Кіту, погоджуючись, кивнула головою. Староста поставила на стіл пляшку з прозорою рідиною. Помічниця воєначальниці облизнулась, як кішка. Староста розлила по глиняних чашках самогон, його тут гнали з цукрових овочів. Овочі вирощували на городах за містом, на землі, яку завезли за чималенькі гроші ще коли побудували поселення. Напевне чоловік старости у сво"iх подорожах не тільки наукою займався, а й скарби шукав… Самогон виявився сильним, староста налила по другій чарці і запропонувала кашу зі шкварками. Поселенці тримали невеликих теплокровних ящерів, літом випасали "iх на пасовиськах, де росла жорстка синя трава, а взимку годували тією ж травою, тільки висушеною і заготовленою. Пічки палили тим же. Смачнюча каша після подорожі, буревію, потрясінь і холоду, та ще й під самогон…

До велико"i кімнати зайшла принцеса Даян, сіла за стіл:

— Мама спить. Мені налийте.

— Ні, - твердо відповіла Кіту, — твоя мати мене вб'є.

— Я вже доросла. Наступного року на Калтокійю полечу.

— От там і будеш пити, аби я не бачила. Краще "iж.

Даян насуплено підтягнула до себе тарілку з кашею. Ї"i очі пильно і вороже дивились на Гела. Гел налив дві чарки і пішов з ними до меолі.

Аята прикидалась ніби спить. Гел запитав:

— Випити хочеш?

Вона сіла на ліжку, загорнувшись у ковдру:

— Хочу.

— Тоді тримай, а потім я гляну, як гояться тво"i рани і зроблю тобі перев'язку.

— Чому ти? Тут староста — хороший лікар, — відповіла Аята, випила, скривилась. Гел протягнув "iй маринований овоч закусити.

— Я умію загоювати рани, — пояснив Гел.

— Я бачила твою спину, щось вона не дуже заго"iлась, — шпикнула Аята.

Коли Даян тихенько увійшла до кімнати матері, Аята вже спала, а "i"i віор сидів біля ліжка на підлозі, загорнувшись у ковдру. Юна принцеса звикла бачити у чоловіках тільки річ, тому "iй було не важко ніби не помічати його. Вона швиденько роздягнулась і лягла спати поряд з матір'ю, як та і наказувала.

Ніч була безкінечна, холодна і темна, як безнадія. Під ранок я навіть заснула на даху. Та тихі кроки по скрипучому снігу розбудили мене, я підвела голову, побачила хлопця, худорлявого, довгого, у білій шапочці і білому комбінезоні космічного спецназівця. Цікавих розвідників використовує ворог Аяти. Лице людини, а замість рук — лапи з кігтями. Я тихенько підвелась, як кішка на полюванні, і стрибнула на ту білу тінь. Реакція у цього перевертня виявилася кращою, ніж у двох попередніх невдах, він перевтілювався швидко і на ходу, от тільки одяг йому заважав, тому бідолаха скидав його мені під лапи. Я більша і рухаюсь швидше, наздогнала втікача і звалила з ніг. Трусонула, вдаривши потилицею об плаский дах. Якась жінка закричала, побачивши мене. Зараз позбігаються, почнеться волання, стрілянина, паніка. Вхопивши спійманого і оглушеного «язика» як кошеня за шкірку, я вирішила покинути місто і влаштувати допит малого перевертня у безлюдному місці.

Кіту увірвалась у кімнату меолі, як вихор, розбудила Гела, який таки заснув на посту:

— Вона при"iхала, ніколи не при"iжджала до міста, відтоді як Аята стала меолі, а тут при"iхала, прямісінько до Рородану, кажуть поводиться, ніби вже підперезалась паском повелительки!

— Накажи заарештувати "i"i від імені меолі, - відповів Гел не відкриваючи очей.

— Кого? — Аята звісилась з ліжка, запитливо глянула на Гела.

— Твою сестру, доньку Дайкеро, претендентку на престол, — відповів Гел.