Алексий (в сторону).І ще з сим дурнем нічого і не зробиш! Заслав було його, так-таки вернувся. (Отецьку.)Чого ж ти вернувся? Де ти дів свого тестя?

Стецько. А щоб він злиз! Знаєш: як пішли ми та усе ідемо, усе ідемо... а він поспіша, аж сопе, та усе поспіша; а далі став тюпати підбігцем; а там вже — даром що старий — став і підплиговати, неначе панський присяжний; а я за ним тюпаю, усе тюпаю... та не дожену. От як бачу, що не дожену, гукнув, щоб вернувсь та узяв гроші, бо за що він питиме? Кинув йому зо жменю, та як потяг назад, та й не потрапив, та аж у Григорівку просунувся, а відтіля вже сюди; та так утомивсь, що неначе у хрещика гравсь. А ти чого так посупивсь, мов той кіт, що мишу упустив? Але не слуха, що йому і кажеш...

Алексий (все не слушая его).Піду тепер до дядька-салдата. Не хочу ніякої поради. Нехай вчить муштри; іду охотою у салдати... (Скоро уходит.)

Стецько (один).Ану, Стецько, чи вже спочив? Ходім, голубчику, ще до батька; може, він досі сердиться, що я не йду. Прийду та обую шкапові чоботи з підковами, одягну нову свиту... та й мудра ж! Ходім!.. Та не близько ж іти! Аж ген-ген! І не видно відсіля!.. (Поет.)

Оцей світ,

Такий світ,

Який собі довгий!

Цілий день проходиш,

Кінця не знаходиш!

Коли б він,

Коли б він

Та був коротенький,

Щоб тут поле,

А тут ліс;

Недалеко б дідько ніс.

От тут дівка, а тут батько,

А тут їх і хати,

Щоб недовго до них швандять,

А швидш дочухрати.

А то швандяй,

Швандяй, швандяй,

Швандяй, швандяй...

(Уходя все поет.)

ДЕЙСТВИЕ ТРЕТЬЕ

Пиутрешіость крестьянской избы: на правой стороне длинный стол, покрытый копром и сверху скатертью, на ней большой ржаной хлеб. По обеим сторонам стола длинные скамейки; на левой стороне сцены три маленькие скамейки. В углу, но на виду, печь.

ЯВЛЕНИЕ ПЕРВОЕ Прокип лежит па скамейке за столом и спит.

Одарка (выходит и продолжает говорить за кулисы).Гляди ж, Улясю-душко, не барись. Пов’язавши скиндячки, пришпили квітку з правого боку, щоб знати було, що молода, та й виходь пін колупати. Вже скоро і люди прийдуть... Та що ми без батька будемо робити? Хоч погаиень-кий, та був; а теперечки із-за свого та треба позичати. Де-то він шляється?.. О, лиха моя година! (Поет.)

Та лиха ж моя година!

Мене мати втопила:

За п’яницю віддала,

Щоб я, бідна, пропала!

Була собі попівна,

Меж дівками королівна;

Мудрі бублики пекла

І танок усім вела.

Тепер куди гожуся?

З п’янюгою вожуся!

Ні з ким взяти поради

І совіту подати.

Краса моя зав’яла!

Худобонька пропала!

Гай, дівочії літа!

Плачу, як та сирота!

Прокип крепко всхрапнул.

Одарка (увидев его).Дивись!., се він спить! — уставай! Скоро люди прийдуть, давай порадок. Устань-бо!

Толкает его, он привстает, зевает, потягивается и сидя дремлет.

Та прочумайся, навіжений! Та кажи лишень: де оце ти шлявся?

Прокип (все сидя, зевает).Щось невтямки, де я був.

Одарка. Та вже нігде більш як на вольній.

Прокип. А побіг би я та спитав. Чи я був там?

Одарка. Та годі тобі: уставай, давай порадок; адже ти батько,

Прокип (вставая).А може, і справді, що я батько?

Одарка. Ну, тепер кажи: чого ти на вольну ходив, коли я не веліла?

Прокип. Як чого? Пояса викупати. Хіба без пояса на сватанні бути?

Одарка (скоро).А що ж, викупив?

Прокип (вяло).Та еж!

Одарка. Де ж ти гроші узяв? Мабуть, у тебе є вони? Так ке сюди, на сватання треба.

П р о к и п. Де узяв? Зять дав.

Одарка. Зять? Бач, який добрий! Ще й нічого, а вже І гроші дає. Зосталося в тебе? Та ну-бо, прочуняйся швидше (ласкаясь к нему)та приберись любенько: умийся, щоб хміль пройшов, та підпережись гарненько. Та ке лишень гроші сюди, я сховаю, а після тобі і віддам. Або ке пояс сюди, я тебе підпережу, як змолоду підперізовала. Ти був тоїді такий бравий! Чи впам’ятку тобі, як колись раз, ще ти парубком був...

Прокип (слушая ее, разнежился).Ге! як на току? — знаю, знаю. Згадав! (В большом духе.)Що то тогді гарно було!

Іще того не забув,

Як я парубком був.

З дівчатами женихався,

По вулицям усе я шлявся.

А тепер уже не так;

Вже не той у мене смак.

Цур йому вже женихатись.

От на вольну швидш забратись.

Ой, жінки ви, цокотухи!

Не смашніш ви від сивухи!

Хоч як хочеш, так цілуй;

А смашніш як: буль, буль, буль!